1Два Ангели прийшли до Содома ввечері. Лот у той час сидів коло міських воріт. Побачивши їх, він підвівся привітати їх и низько вклонився.
2Тоді промовив: «Прошу вас, володарі мої, не цурайся завітати до оселі слуги вашого. Переночуєте, обмиєте ноги, а вранці встанете й рушите далі». Ангели відповіли йому: «Ні, ми ночуватимемо на майдані ».
3Але Лот так запрошував, що вони згодились і зайшли до його дому. Лот нагодував їх, а також дав їм опрісноків.
4Коли гості зібралися спати, чоловіки Содома, від малого до старого, прийшли з усіх кінців міста й обступили дім.
5Вони погукали Лота: «Де ті двоє, що прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми пізнали їх».
6Лот вийшов до них, причинивши за собою двері.
7Він сказав: «Прошу вас, браття, не робіть цього зла.
8Послухайте. У мене є дві дочки, що не знали ще чоловіків. Давайте я виведу їх. Робіть із ними, що вам заманеться, але не чіпайте цих чоловіків. Вони під моїм дахом ».
9Содоміти гукали: «Йди до нас!» А тоді мовили: «Цей Лот сам прийшов сюди як чужинець, та ще й хоче нас повчати. Гляди, щоб тобі не дісталося гірше, ніж їм». І почали вони все ближче й ближче підступати до Лота і збиралися вже висадити двері.
10Але чоловіки схопили Лота й потягли всередину хати, а потім зачинили двері.
11Людей, що були під дверима дому, від малого до старого, вони вдарили сліпотою, аж ті не могли знайти двері.
12Тоді ті двоє і кажуть Лотові: «Чи є ще тут хто з твого сімейства? Забирай звідси своїх зятів, синів, дочок і ще кого маєш, і йдіть мерщій геть.
13Ми збираємося зруйнувати це місто, поголос про те, скільки тут зла, розрісся перед Господом. Тож Він і послав нас знищити це місто».
14Лот вийшов і розповів усе своїм зятям, що одружилися з його дочками. Він сказав: «Вставайте й залишайте це місто, бо Господь от-от зруйнує його». Але їм здалося, що Лот жартує.
15На світанку Ангели почали квапити Лота: «Вставай, бери свою жінку, двох дочок з собою, інакше загинете разом з покараним містом».
16Та Лот усе барився. Тоді ті двоє схопили його, жінку та обох дочок за руки, бо Господь змилувався над ними, вивели з міста й залишили там.
17Вивівши їх, один із Ангелів і каже: «А тепер рятуйтеся! Не озирайтесь і не зупиняйтеся в жодній долині. Біжіть у гори, інакше загинете».
18Тоді Лот каже: «Ні, володарі мої.
19Ви були милостиві до мене, слуги вашого. Ваша ласка така велика, ви врятували мене. Але я не можу так далеко бігти в гори. Що станеться, якщо я не встигну? Мене спостигне біда, і я загину!
20Он гляньте, неподалік є невелике містечко, щоб туди утекти. Дозвольте мені побігти до нього, і ви врятуєте моє життя».
21Один із Ангелів тоді й мовить: «Гаразд. Я зроблю тобі таку ласку і не зруйную те містечко, про яке ти говориш.
22Але хутчіш! Поспішай туди, бо я не зможу зруйнувати місто, поки ти ще не там». (Те місто звалося Зоар, оскільки було мале).
23Коли сонце вже встало, Лот якраз дістався Зоара.
24В цей час Господь послав на Содом і Ґоморру з неба палаючу сірку.
25Господь зруйнував ті міста, спалив усю долину і знищив усіх людей, що жили там, і всі рослини.
26Лотова дружина була озирнулася, але вмить перетворилася на соляний стовп.
27Рано вранці Авраам устав і пішов на те місце, де стояв перед Господом.
28Поглянув Авраам на Содом і Ґоморру, на всі землі довкола і побачив, що дим підіймається з землі, як з великою згарища.
29Тож руйнуючи міста, Бог згадав про Авраама. Він вислав Лота з руйновиська, з міста, в якому той жив.
30Лот боявся жити в Зоарі й через те, забравши обох своїх дочок із собою, пішов у гори й оселився там у печері.
31Якось старша дочка каже своїй сестрі: «Наш батько вже старий, на землі немає чоловіків, щоб могли ввійти до нас, як це робиться у всьому світі.
32Давай же напоїмо нашого батька вином, тоді ляжемо з ним. І так ми продовжимо наш рід».
33Тож тієї ночі Лотові дочки напоїли батька свого вином. Тоді старша лягла пішла й лягла з батьком, а той і не знав, ні коли та лягла з ним, ані коли встала.
34Наступного дня старша сестра й каже до молодшої: «Вчора я переспала з батьком нашим. Давай напоїмо його й сьогодні. Тоді ти підеш і переспиш з ним. Матимемо дітей від батька нашого і в такий спосіб продовжимо свій рід».
35Отже, й тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді молодша дочка пішла, лягла з ним. Лот знову не помітив, ні коли вона лягла, ні коли встала.
36Обидві дочки Лотові завагітніли від батька.
37Старша дочка народила сина й назвала його Моавом. Він став пращуром моавійців, які живуть і донині.
38Молодша дочка також народила сина й назвала його Бен-Аммі. Він став пращуром аммонійців, що живуть і донині.