1Краще добре ім’я, ніж парфуми тонкі, день смерті принадніший, ніж народження мить.
2Краще піти на поминки, ніж у дім гультіпаки, бо смерть на кожного чатує. Живим про це потрібно пам’ятати.
3Гнівитись краще, ніж сміятись, бо серце може вдовольнитись, хоч лице сумує.
4Мудрець і подумки про смерть не забуває, а дурень прагне лиш веселощів, розваг.
5Прислухатися краще до докорів мудреця, аніж вслухатися в медові співи дурня.
6Бо дурносміх нагадує чортополоху тріск, що швидко згоряє, навіть не зігрів казанка. І в цьому теж марнота.
7Дорогі підношення можуть й мудреця пошити в дурні, хабар і чесне серце спокусити може.
8Кінець у справі кращий, ніж початок, терплячість вдачі краща, аніж пиха.
9Не поспішай роздратуватись, бо гнів живе у серці дурня.
10Не говори: «Як сталося таке, що все минуле краще сьогодення?» Бо не від мудрості такі питання ставлять.
11Бо мудрість — добра, то коштовний спадок, корисний всім, хто сонце бачить.
12Адже надійно мудрість захищає, як і срібло. І перевага знань у тім, що мудрість зберігає життя тому, хто володіє нею.
13Поглянь на труд Господній: хто здатен випрямити те, що Він зігнув?
14У гарну днину утішайся, будь щасливим, а в нещасливий день замислися над тим, що їх обидвох Бог створив, аби людина у Нього не знайшла помилки.
15В безглуздому житті я усього зазнав: і те, що праведник загине, попри свою цноту, і що злочинець довго житиме, хоч сіє зло.
16Не будьте надто праведні і мудрі — навіщо знищувати себе?
17Не будьте занадто лихі й дурні не будьте також — навіщо вмирати передчасно?
18Краще вхопитися за одне, але й іншого не випускати з рук. Хто Господа шанує, матиме і те, і інше в своєму житті.
19Мудрість робить дужчим мудреця, аніж десяток управителів міських.
20Бо праведного жодного немає на землі, хто б не грішив ніколи.
21Не слухайте всього, що мовлять люди, тож не почуєте, як проклинають вас раби.
22Тому що достеменно вам відомо, що проклинали інших й ви не раз.
23Усі поради мудрістю я перевірив. Собі пообіцяв я: «Буду мудрим!» Але ж далеко як мені до мудреця!
24Усе, що є, — глибоке й непізнанне. Кому дано збагнути таємниці ті?
25Націлив розум я на пізнання, на пошук мудрості, чому на світі так ведеться: причину й наслідки шукав. Прагнув дізнатися, чому безглузде зло, чому дурний прирівняний до божевільного.
26І зрозумів я, що підступна жінка, в якої серце — лиш пастка й тенета, в якої руки — тільки пута, гіркіша від смерті. Той, хто шукає шлях до Бога, омине її, а хто грішить, потрапить у її сильце.
27«Погляньте, до чого я дійшов, — говорить Когелет. — Я все разом зіставив і обміркував, щоб знайти відповідь.
28Все ще шукаю і не знайшов ще відповіді, але я знаю, що на тисячу людей знайшовся один добропорядний чоловік, а жінки — жодної.
29Ось що єдине я відкрив для себе: Бог праведністю людей наділив, однак вони знайшли багато лихого».