Ecclesiastes 7
1 Краще добре ім’я, ніж парфуми тонкі, день смерті принадніший, ніж народження мить.
2 Краще піти на поминки, ніж у дім гультіпаки, бо смерть на кожного чатує. Живим про це потрібно пам’ятати.
3 Гнівитись краще, ніж сміятись, бо серце може вдовольнитись, хоч лице сумує.
4 Мудрець і подумки про смерть не забуває, а дурень прагне лиш веселощів, розваг.
5 Прислухатися краще до докорів мудреця, аніж вслухатися в медові співи дурня.
6 Бо дурносміх нагадує чортополоху тріск, що швидко згоряє, навіть не зігрів казанка. І в цьому теж марнота.
7 Дорогі підношення можуть й мудреця пошити в дурні, хабар і чесне серце спокусити може.
8 Кінець у справі кращий, ніж початок, терплячість вдачі краща, аніж пиха.
9 Не поспішай роздратуватись, бо гнів живе у серці дурня.
10 Не говори: «Як сталося таке, що все минуле краще сьогодення?» Бо не від мудрості такі питання ставлять.
11 Бо мудрість — добра, то коштовний спадок, корисний всім, хто сонце бачить.
12 Адже надійно мудрість захищає, як і срібло. І перевага знань у тім, що мудрість зберігає життя тому, хто володіє нею.
13 Поглянь на труд Господній: хто здатен випрямити те, що Він зігнув?
14 У гарну днину утішайся, будь щасливим, а в нещасливий день замислися над тим, що їх обидвох Бог створив, аби людина у Нього не знайшла помилки.
15 В безглуздому житті я усього зазнав: і те, що праведник загине, попри свою цноту, і що злочинець довго житиме, хоч сіє зло.
16 Не будьте надто праведні і мудрі — навіщо знищувати себе?
17 Не будьте занадто лихі й дурні не будьте також — навіщо вмирати передчасно?
18 Краще вхопитися за одне, але й іншого не випускати з рук. Хто Господа шанує, матиме і те, і інше в своєму житті.
19 Мудрість робить дужчим мудреця, аніж десяток управителів міських.
20 Бо праведного жодного немає на землі, хто б не грішив ніколи.
21 Не слухайте всього, що мовлять люди, тож не почуєте, як проклинають вас раби.
22 Тому що достеменно вам відомо, що проклинали інших й ви не раз.
23 Усі поради мудрістю я перевірив. Собі пообіцяв я: «Буду мудрим!» Але ж далеко як мені до мудреця!
24 Усе, що є, — глибоке й непізнанне. Кому дано збагнути таємниці ті?
25 Націлив розум я на пізнання, на пошук мудрості, чому на світі так ведеться: причину й наслідки шукав. Прагнув дізнатися, чому безглузде зло, чому дурний прирівняний до божевільного.
26 І зрозумів я, що підступна жінка, в якої серце — лиш пастка й тенета, в якої руки — тільки пута, гіркіша від смерті. Той, хто шукає шлях до Бога, омине її, а хто грішить, потрапить у її сильце.
27 «Погляньте, до чого я дійшов, — говорить Когелет. — Я все разом зіставив і обміркував, щоб знайти відповідь.
28 Все ще шукаю і не знайшов ще відповіді, але я знаю, що на тисячу людей знайшовся один добропорядний чоловік, а жінки — жодної.
29 Ось що єдине я відкрив для себе: Бог праведністю людей наділив, однак вони знайшли багато лихого».