Ecclesiastes 6
1 Лихий випадок бачив я під сонцем, це тяжким тягарем лягає на людину.
2 Бог дає людині багатство, скарби, шану, тож вона має все, чого бажає, але Бог не дає людині насолоджуватися набутим. Замість неї чужинець користується всім. Це безглуздо й сумно.
3 Скажімо, у батька є сто дітей, і живе він багато років, але не може насолоджуватися щастям, його навіть не поховають як годиться. Як на мене, краще мертвонародженому, ніж йому.
4 Хоч із безглуздям він приходить і в темряву відходить, і темрява вкриває ім’я його.
5 Хоча він і не бачив сонця й нічого ще не пізнав, та має більше спокою, ніж згаданий чоловік.
6 Живи хоч дві тисячі років, але якщо не пізнаєш щастя, то хіба не всі ми йдемо в одне й те саме місце?
7 Людина трудиться весь час, щоб досхочу поїсти, та голод свій ніколи не вгамує.
8 Які ж бо переваги має мудрий над дурним? І що отримує бідняк, який уміє жити?
9 Все ж ліпше та синиця у руці, ніж недосяжний журавель у небі. Все це марнота, як ловити вітер в полі.
10 Все суще вже дістало ймення, і вже відомо, що таке людина. Не позмагаєшся із тим, хто дужчий.
11 Адже що більше слів, то марнотніше. Яка із цього користь людям?
12 Хто знає, що людині краще в цьому короткому безглуздому житті, через яке вона проходить, ніби тінь? Хто скаже їй, що буде після неї в цьому світі?