3Тож я звернувся до мого Господа Бога і просив Його з молитвою і благанням, з постом, волосяницею і попелом.
4Я молився до Господа мого Бога і сподівався, й просив: «О Господи, великий і страшний Боже, який дотримується Свого Заповіту любові до всіх, хто любить Його й підкоряється Його велінням.
5Ми згрішили і вчинили неправедне. Ми були розбещені й непокірні: ми відступили від Твоїх велінь і законів.
6Ми не слухали Твоїх слуг і пророків, що промовляли Твоїм ім’ям до царів, князів і батьків наших, і до всього народу нашої землі.
7Господи, Ти справедливий, але сьогодні ми, люди Юдеї, народ Єрусалима і всього Ізраїлю, всі, хто близько й далеко, в усіх краях, по яких Ти розпорошив нас за нашу невірність Тобі, вкриті ганьбою.
8О господи, ми й наші царі, наші князі й наші батьки вкриті ганьбою, бо ми згрішили перед Тобою.
9Господь наш Бог милосердний і великодушний, хоч ми й повставали проти Нього.
10Ми не підкорялися Господу нашому Богу, відступали від законів, що Він нам дав їх через Своїх слуг-пророків.
11Увесь Ізраїль переступив Твій Закон і відвернувся, не бажаючи підкорятися тобі. Ось чому ми були покарані прокльонами та осудом, які записані були в Законі Мойсея, слуги Божого, бо ми грішили проти Господа.
12Ти здійснив свої слова, промовлені проти нас і проти наших правителів, навівши на нас велике лихо. Ніде в піднебессі не було нічого подібного, як те, що зроблено з Єрусалимом.
13Точнісінько як записано в Законі Мойсея, все це лихо впало на нас. Але ми не благали Господа нашого Бога, щоб відвернутися нам від наших гріхів і щоб стати мудрими у правді Твоїй.
14Господь негайно навів на нас лихо, бо Господь наш Бог справедливий у всьому що Він робить; і однак ми не підкорилися йому.
15Тепер, о Господи Боже наш, Який вивів Свій народ могутньою рукою з Єгипту і Хто сотворив Собі ім’я, яке живе до сього дня, ми згрішили, ми вчинили неправедне.
16О Господи, у згоді з Твоєю справедливістю, відверни Свою лють і Свій гнів від Єрусалима, Твого міста, від Твоєї Святої гори. За наші гріхи й провини наших батьків Єрусалим і Твій народ нарузі віддано, всім тим, що довкола нас.
17Тож тепер, Боже наш, почуй молитви й благання слуги Твого. Заради Тебе самого, о Господи, зглянься на Твою спустошену святиню.
18Прихили вухо, о Боже, і почуй; розплющ очі Свої і побач спустошення міста, що носить ім’я Твоє. Ми просимо Тебе не тому, що ми справедливі, а через Твоє велике милосердя.
19О Господи, почуй! О Господи, пробач! О Господи, спаси і збережи Заради Тебе самого, о Боже мій, не зволікай, бо місто Твоє і народ Твій носять ім’я Твоє».
20Коли я говорив і молився, сповідався у своєму гріху й гріху мого народу ізраїльського, поки викладав своє прохання Господу моєму Богу про Його Святу гору.
21Як я все ще молився, Гавриїл, муж, якого я бачив і в попередній з’яві, швидко підлетів до мене під час вечірньої жертви.
22Він розтлумачив все, що я бажав знати і сказав: «Даниїле, оце я прийшов, щоб дати тобі мудрості й розуміння.
23Як тільки ти почав молитися, було дано відповідь, про яку я прийшов сповістити тебе, бо ти в великій шані. Тож зваж на послання і зрозумій видіння:
24Сімдесят тижнів призначено твоєму народу і твоєму святому місту, щоб довершити провину, покласти край гріху, спокутувати розбещеність, встановити вічну справедливість, покласти печать на видіння та пророцтва й помазати Святеє Святих.
25Знай і зрозумій таке: від цього слова про відновлення та відбудову Єрусалима до того, як помазаний Володар прийде, мине сімдесят тижнів і шістдесят два тижні. Місто буде відбудоване: з вулицями й ровом, але за тяжких часів.
26По шістдесяти двох тижнях, помазаника буде знищено, і не матиме Він нічого. Люди правителя, що прийде, зруйнують місто і святиню. Кінець настане, мов повінь: війна триватиме до кінця, й запанує спустошення.
27Помазаник утвердить Угоду з багатьма народами, яка триватиме протягом одного тижня, але в середині того тижня він скасує жертви й пожертви хлібні. Тоді прийде руйнівник, та принесе гидоту спустошення, аж доки кара не проллється й на нього самого».