Romans 9
1 Істину кажу в Христі, не обманюю, як сумління моє свідчить у Дусі Святому,
2 що я маю великий смуток і невпинний біль у серці моїм:
3 я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті;
4 вони — ізраїльтяни, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;
5 їхні й отці, і від них же тілом Христос, Який є над усіма Бог, благословенний навіки. Амінь.
6 Але не так, щоб слово Боже не здійснилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля,
7 і не всі діти Авраама, які від тіла його, але: «Від Ісаака буде нащадок тобі».
8 Тобто, не тілесні діти є діти Божі, а діти обітниці вважаються нащадками.
9 А слово обітниці таке: «В цей час прийду, і в Сарри буде син».
10 І не тільки це, але так було з Ревекою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11 А коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
12 не від діл, а від Того, Хто кличе, було сказано їй: «Старший буде служити молодшому».
13 Як і написано: «Якова полюбив Я, а Ісава — зненавидів».
14 Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні!
15 Бо Він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися».
16 Отже, помилування залежить не від того, хто бажає і не від того, хто біжить, а від Бога, Котрий милує.
17 Писання говорить фараонові: «Власне для того Я поставив тебе, щоб показати на тобі силу Мою і щоб ім'я Моє звістилося по всій землі».
18 Отож, Бог милує, кого хоче, а кого хоче, робить жорстоким.
19 А ти скажеш мені: «Чого ж Він ще нам докоряє? Хто може противитись волі Його?»
20 Але, чоловіче, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи творіння скаже творцеві своєму: «Навіщо ти зробив мене таким?»
21 Чи не має гончар влади над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу для загального вжитку?
22 Що ж, коли Бог, бажаючи показати гнів Свій і явити могутність Свою, щадив з великим довготерпінням посудини гніву, готові на погибель;
23 щоб разом явити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, які Він приготував на славу;
24 на нас, покликаних не тільки від іудеїв, але і від язичників,
25 як Він сказав у пророцтві Осії: «Назву народом Моїм не Мій народ, і улюбленою — не улюблену.»
26 І на тому місці, де сказано їм: «'Ви не Мій народ', там вони будуть названі 'синами Бога Живого'».
27 А Ісайя проголошує про Ізраїль: «Хоча б число дітей Ізраїля було, як піску морського, то тільки залишок спасеться.
28 Слово Своє до кінця, негаючись, звершить Господь на землі».
29 Як Ісайя провістив: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гоморри».
30 Що ж скажемо? Що язичники, які не шукали праведності, досягли праведність, праведність від віри;
31 а Ізраїль, шукаючи Закону праведності, не досягнув праведності Закону.
32 Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах Закону; бо спіткнулися об камінь спотикання;
33 як написано: «Ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; і кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться!»