1І Ісус увійшов у човен, переплив назад і прибув у Своє місто.
2І принесли до Нього розслабленого, що лежав на ношах. А Ісус, бачучи віру їхню, сказав розслабленому: «Дерзай, сину! Прощаються тобі гріхи твої!»
3А деякі книжники почали говорити про себе: «Він Бога зневажає».
4Ісус, знаючи думки їхні, сказав: «Чому ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5Що легше сказати: 'прощаються тобі гріхи!' Чи сказати: 'встань і ходи!?'
6Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». Тоді каже розслабленому: «Встань, візьми ноші твої та й іди додому!»
7І він встав і пішов додому.
8Народ же, бачивши це, дивувався і прославляв Бога за те, що дав таку владу людям.
9Відходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ім'я Матвій, і каже йому: «Йди за Мною!» Той встав і пішов за Ним.
10І коли Ісус обідав у домі Матвія, поприходило багато митників і грішників і обідали з Ним і учнями Його.
11Як фарисеї побачили, то спитали учнів Його: «Чому Учитель ваш їсть з митниками та грішниками?»
12Ісус же, почувши це, сказав: «Не здорові потребують лікаря, а хворі.
13Ідіть і навчіться, що значить: 'милосердя хочу, а не жертви!' Я прийшов кликати не праведних, а грішних до покаяння».
14Тоді прийшли до Нього учні Іоаннові і питають: «Чому ми і фарисеї постимо часто, а учні Твої не постять?»
15А Ісус відповів їм: «Чи можуть сини урочистості весільної сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли візьмуть жениха від них, тоді будуть постити.
16Ніхто не пришиває нової латки до старої одежі, бо відірветься вона, і дірка стане ще гіршою.
17І не наливають вина молодого в старі бурдюки, бо бурдюки прорвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть. Молоде вино наливають в нові бурдюки, і збережеться і те і друге».
18Коли Він говорив їм це, підійшов один начальник і, вклонившись Йому, говорить: «Дочка моя тепер умирає, але прийди і поклади на неї руку Твою, і вона буде жива».
19Ісус встав і пішов за ним, і учні Його.
20І ось жінка, котра дванадцять років хворіла кровотечею, підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його,
21бо казала сама собі: «Коли тільки доторкнусь до одежі Його, то одужаю».
22Ісус, обернувшись, побачив її і сказав: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе!» І жінка з того часу одужала.
23І коли Ісус увійшов у дім начальника і побачив сопілкарів і людей, які голосили над мертвою,
24то сказав їм: «Вийдіть, бо дівчина не вмерла, а спить». І насміхалися з Нього.
25Коли людей випровадили, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчинка встала.
26І рознеслася чутка про це по всій країні тій.
27І коли Ісус вийшов звідти, йшли за Ним двоє сліпих і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!»
28Коли Він увійшов у дім, сліпі підійшли до Нього. А Ісус спитав їх: «Чи вірите ви, що Я можу вчинити це?» Вони відповіли Йому: «Так, Господи!»
29Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: «По вірі вашій нехай станеться вам».
30І відкрились очі їм. А Ісус наказав їм суворо: «Глядіть, щоб ніхто не довідався про це!»
31А вони пішли і розголосили про Нього по всій країні тій.
32Коли ж ті виходили, то в той час привели до Нього німого чоловіка, що був біснуватий.
33І як демон був вигнаний, німий почав говорити, а народ дивувався, кажучи: «Ніколи таке не траплялося в Ізраїлі!»
34Фарисеї ж казали: «Він виганяє демонів силою князя демонів».
35А Ісус ходив по всіх містах та селах, навчаючи в синагогах їхніх, проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
36Поглядаючи на людей, змилосерджувався над ними, бо вони були змучені та розпорошені, як вівці без пастиря.
37І сказав учням Своїм: «Жнива великі, та робітників мало.
38Отже, просіть Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої».