1У той час учні підійшли до Ісуса, питаючи: «Хто більший у Царстві Небеснім?»
2Ісус покликав дитину, поставив її посеред них
3і сказав: «Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, не увійдете в Царство Небесне.
4Отже, хто умалиться, як ця дитина, той і більший у Царстві Небеснім.
5І хто прийме одне таке дитя в ім'я Моє, той Мене приймає.
6А хто спокусить одного з малих цих, котрі вірують у Мене, такому краще було б, коли б млинове жорно повісили йому на шию і втопили його в глибині морській.
7Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси; однак горе тій людині, через котру спокуси приходять.
8Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, — відітни її і відкинь від себе: краще тобі увійти в життя без руки або без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний.
9І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і відкинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинутим у пекло.
10Глядіть, щоб не погордували ні одним з малих цих, бо кажу вам, що ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного.
11Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти загибле.
12Як вам здається: коли б у кого було сто овець, а одна з них заблудилася, то чи не залишить він дев'яносто дев'ять в горах і не піде шукати ту, що заблудилася?
13І, коли вдасться знайти її, то, істинно кажу вам, він радіє нею більше, ніж дев'яносто дев'ятьма, які не заблудилися.
14Так само не хоче Отець ваш Небесний, щоб загинув один з малих цих.
15Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і докори йому сам на сам. Коли послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16Коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох, або трьох свідків підтвердилось всяке слово.
17Коли ж не послухає їх, скажи церкві. А коли і церкви не послухає, то хай буде він тобі, як язичник і митник.
18Істинно кажу вам: те, що ви зв'яжете на землі, те буде зв'язане на небі; і, що розв'яжете на землі, те буде розв'язане на небі.
19Істинно також кажу вам, що коли двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то чого б не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного.
20Бо де двоє або троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них».
21Тоді Петро підійшов до Нього і запитав: «Господи, скільки разів прощати братові моєму, коли згрішить проти мене? Чи до семи разів?»
22Ісус відповів йому: «Не кажу тобі: до семи разів, а до семидесяти разів по сім.
23Тому Царство Небесне подібне до царя, котрий захотів порахуватися з рабами своїми.
24І коли він почав розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен йому десять тисяч талантів.
25А як він не мав чим виплатити, то господар звелів продати його в рабство, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити.
26Тоді раб той впав і, вклонившись цареві, благав: 'Пане, прошу потерпи ще трохи, все тобі віддам!'
27Господар, змилосердившись над рабом тим, відпустив його і простив йому борг.
28Раб же той вийшов і знайшов одного з товаришів своїх, котрий винен був йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив, кажучи: Віддай мені, що винен!'
29Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: 'Потерпи на мені, і все віддам тобі!'
30Але той не захотів, а пішов і посадив його у в'язницю, доки не віддасть борг.
31Коли товариші його побачили, що сталось, дуже засмутилися і пішли та й розповіли своєму господареві все, що сталося.
32Тоді господар покликав його і сказав: 'Злий рабе, весь борг той я простив тобі, бо благав ти мене.
33Чи не належало б тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?'
34І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо не простить кожен з вас від серця братові своєму провин його».