1І коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, то пішов звідти навчати і проповідувати в містах їхніх.
2Іоанн, прочувши у в'язниці про діла Христові, послав двох учнів своїх
3запитати Його: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?»
4Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і скажіть Іоаннові про все, що ви чули і що бачили:
5сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають і вбогим звіщається Добра Новина.
6І блаженний той, хто не спокуситься через Мене».
7Коли вони відійшли, Ісус почав говорити народові про Іоанна: «На що ви ходили дивитись у пустиню? Чи на тростину, яку вітер колише?
8Та на що ж ходили ви дивитись? Може на чоловіка, одягненого в м'яку одежу? Ті ж, що носять м'яку одежу, перебувають в палатах царських.
9На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам: більше, як на пророка.
10 Бо ж він той, про кого написано: 'Ось посилаю Я ангела Мого перед Тобою, щоб приготувати дорогу Твою перед Тобою'.
11Істинно кажу вам: з народжених від жінок не було більшого від Іоанна Хрестителя, та найменший у Царстві Небеснім є більший від нього!
12Від днів же Іоанна Хрестителя і досі Царство Небесне зусиллям здобувається, і хто вживає зусилля, — здобуває його,
13бо всі пророки і Закон провіщали до Іоанна.
14І якщо хочете знати, то він є Ілля, що має прийти.
15Хто має вуха слухати, нехай слухає.
16До кого уподібню рід цей? Він подібний до дітей, які сидять на ринку і, звертаючись до своїх товаришів,
17 кажуть їм: 'Ми грали вам на сопілках, а ви не танцювали; ми співали вам жалібні пісні, і ви не плакали'.
18Бо прийшов Іоанн, не їсть і не п'є, і кажуть: 'В нім біс'.
19Прийшов Син Людський, Який їсть і п'є, і кажуть: 'Ось чоловік, котрий любить їсти і пити, приятель митників та грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами'».
20Тоді почав Він докоряти містам в яких явлено найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялись:
21«Горе тобі, Хоразіне! Горе тобі, Віфсаїдо! Коли б у Тирі і Сидоні сталися чудеса, які явлені були у вас, то давно б вони покаялися у волосяниці та в попелі.
22Але ж кажу вам: Тиру і Сидону буде легше судного дня, ніж вам.
23І ти, Капернауме, що до неба піднявся, а в пекло провалишся, бо коли б у Содомі сталися ті чудеса, які явлені в тебе, то він залишився б і досі.
24Тому кажу вам: землі Содомській буде легше в день судний, ніж тобі».
25В той час, продовжуючи, Ісус сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних, а відкрив це дітям.
26Так, Отче, бо така була Твоя воля.
27Все передане Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця не знає ніхто, тільки Син, і той, кому Син хоче відкрити.
28Прийдіть до Мене всі знеможеш і обтяжені, і Я заспокою вас!
29Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірливий серцем, і знайдете спокій душам вашим.
30Бо ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий».