1З самого ранку первосвященики скликали нараду зі старійшинами, книжниками та всім синедріоном і, зв'язавши Ісуса, повели та й видали Пілатові.
2Пілат запитав Його: «Ти Цар Іудейський?» І Він сказав у відповідь: «Ти сказав!»
3А первосвященики обвинувачували Його багато в чому.
4Пілат знову запитав Його, кажучи: «Не відповідаєш нічого? Дивись, як багато вони свідчать проти Тебе».
5А Ісус не відповідав нічого, так що Пілат дивувався.
6На свято він відпускав їм одного в'язня, за якого вони просили.
7Тоді був у темниці один на ім'я Варавва, ув'язнений разом з бунтівниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.
8І народ почав кричати і просити, щоб Пілат зробив для них те, що робив завжди.
9Але він сказав їм у відповідь: «Чи хочете, я відпущу вам Царя Іудейського?»
10Бо він знав, що первосвященики видали Його через заздрість.
11Але первосвященики підбурили народ, щоб краще відпустив їм Варавву.
12Пілат знову сказав їм у відповідь: «Що ж ви хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?»
13Вони закричали знову: «Розіпни Його!»
14Тоді Пілат сказав їм: «Яке ж зло Він вчинив?» А вони кричали ще сильніше: «Розіпни Його!»
15І Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розп'яття.
16Воїни відвели Його на середину двору, тобто в Преторію, і зібрали весь полк.
17І одягли Його в багряницю та, сплівши вінок з тернини, поклали на Нього;
18і почали вітати Його: «Радій, Царю Іудейський!»
19І били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, кланялись Йому.
20І коли назнущались над Ним, зняли з Нього багряницю, наділи на Нього одежу Його і повели, щоб розп'яти Його.
21І змусили одного перехожого, котрий вертався з поля, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, нести хрест Його.
22І привели Ісуса на місце Голгофу, що значить: «Череповище».
23І дали Йому пити вина змішаного зі смирною, але Він відмовився.
24А коли розп'яли Його, то поділили одежу Його, кидаючи жереб, що кому брати.
25Була ж третя година, як розп'яли Його.
26І був напис вини Його: «Цар Іудейський».
27З ним розп'яли двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч.
28І збулося слово Писання, яке говорить: «Зараховано Його до злочинців».
29А ті, що проходили мимо, лихословили Його, киваючи головами і кажучи: «Гей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!
30Спаси Себе і зійди з хреста!»
31Подібно і первосвященики з книжниками насміхались і говорили між собою: «Він спасав інших, а Себе не може спасти.
32Нехай Христос, Цар Ізраїля, зійде з хреста, щоб ми побачили й увірували». І розп'яті з Ним насміхалися з Нього.
33О шостій годині сталась темрява по всій землі, аж до години дев'ятої.
34О годині дев'ятій, Ісус скрикнув сильним голосом: «Елої, Елої, лама савахфані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?»
35Декотрі з тих, що стояли там, як це почули, казали: «Він кличе Іллю!»
36І один з них побіг, намочив губку оцтом, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: «Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його».
37А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав дух.
38І завіса в храмі роздерлась надвоє, зверху до низу.
39А коли сотник, котрий стояв навпроти Нього, побачив, що Він, вигукнувши, віддав дух, сказав: «Справді, цей Чоловік був Син Божий!»
40Були тут і жінки, котрі дивилися здалека; між ними була Марія Магдалина і Марія, мати Якова Молодшого і Осії, і Саломія,
41котрі, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і послуговували Йому, і багато інших, котрі прийшли з Ним в Єрусалим.
42Коли вже настав вечір, бо була п'ятниця, тобто день перед суботою, —
43Прийшов Йосиф з Арімафеї, поважний член ради, котрий і сам очікував Царства Божого, і насмілився увійти до Пілата і просив тіла Ісусового.
44Пілат здивувався, що Ісус уже помер, і, покликавши сотника, запитав його, чи давно Він помер.
45І, дізнавшись про те від сотника, віддав тіло Йосифові.
46Йосиф, купивши плащаницю, зняв Його, оповив плащаницею і поклав у гробі, який був висічений у скелі, і привалив камінь до входу гробу.
47А Марія Магдалина і Марія Іосієва дивилися, де Його положили.