1Сталося тими днями, що вийшов наказ від кесаря Августа, зробити перепис населення по всій землі.
2Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.
3І всі йшли записатися, кожен у своє місто.
4Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарету, в Іудею, в місто Давидове, яке називається Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового,
5записатися з Марією, з ним зарученою, котра була вагітна.
6Коли ж були вони там, настав їй час родити.
7І народила Сина свого Первенця і сповила Його і поклала в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8І були на полі в тій стороні пастухи, які вночі стерегли отари свої.
9Раптом ангел Господній з'явився їм, і слава Господня осіяла їх, і злякалися страхом великим.
10А ангел сказав їм: «Не лякайтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:
11Бо сьогодні народився вам в місті Давидовім Спаситель, Котрий є Христос Господь.
12Ось вам ознака: ви знайдете Дитину сповиту, яка лежатиме в яслах».
13І раптом з'явилося з ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і вигукувало:
14«Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!»
15І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: «Ходім у Віфлієм і побачимо, що там сталось, про що звістив нам Господь».
16І вони пішли, поспішаючи, і знайшли Марію, Йосифа і Немовля, що лежало в яслах.
17Побачивши Його, вони розповіли про те, що було звіщено їм про Немовля це.
18І всі, хто чув, дивувались тому, що пастухи розповідали їм.
19А Марія зберігала всі ці слова, роздумуючи в серці своєму.
20І пастухи повернулись, славлячи і вихваляючи Бога за все те, що чули і бачили, як було їм сказано.
21Як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім'я Ісус, наречене ангелом до зачаття Його в утробі.
22І коли скінчились дні очищення їх, згідно закону Мойсея, принесли Його в Єрусалим, щоб представити Його перед Господом.
23Бо написано в законі Господньому: «Кожне первонароджене дитя чоловічої статі, яке розкриває утробу, має бути посвячене Господеві».
24І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, пару горлиць або пару голубенят.
25Тоді був у Єрусалимі один чоловік на ім'я Симеон. Він був чоловік праведний і благочестивий, котрий чекав утіхи для Ізраїля; і Дух Святий був на ньому.
26І було звіщено йому Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
27І він прийшов, натхнений Духом, в храм; і коли батьки принесли Дитя Ісуса, щоб виконати над Ним законний звичай,
28він взяв Його на руки, благословив Бога, і сказав:
29«Нині, Владико, відпускаєш раба Твого за Твоїм словом з миром
30бо очі мої бачили спасіння Твоє,
31яке Ти приготував перед усіма народами;
32світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого — Ізраїля».
33Иосиф і мати Його дивувались тому, що було сказано про Нього.
34І благословив їх Симеон, і сказав Марії, матері Його: «Ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання.
35І Тобі самій меч пройде душу, — щоб відкрились помисли багатьох сердець».
36І була тут Анна пророчиця, дочка Фануїла з племені Асирового; вона була в глибокій старості, проживши з чоловіком сім років від свого дівоцтва,
37вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, служачи Богові молитвою і постом вдень і вночі.
38Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто очікував визволення Єрусалиму.
39А як вони виконали все за законом Господнім, вернулись у Галілею, в своє місто Назарет.
40Дитя зростало та зміцнювалось духом, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Нім.
41Батьки Його ходили в Єрусалим щороку на свято Пасхи.
42І коли Йому було дванадцять років, вони прийшли в Єрусалим, за звичаєм, на свято.
43Як скінчилися дні свята, і вони поверталися, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і мати Його,
44а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши день дороги, почали шукати Його між родичами та знайомими.
45І, не знайшовши Його, повернулись в Єрусалим, шукаючи Його.
46І через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухаючи та запитуючи їх.
47А всі, хто слухав Його, дивувалися Його розумові та відповідям Його.
48І побачивши Його, здивувалися; і мати Його сказала Йому: «Дитино, що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і я з великою журбою шукали Тебе».
49А Він сказав їм: «Навіщо ж вам було шукати Мене? Чи ж ви не знали, що Мені потрібно бути в тому, що належить Моєму Отцеві?»
50Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і був слухняний їм. І мати Його зберігала всі ці слова в серці своєму.
52Ісус же зростав у премудрості, і віком, в любові у Бога та людей.