Luke 2
1 Сталося тими днями, що вийшов наказ від кесаря Августа, зробити перепис населення по всій землі.
2 Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.
3 І всі йшли записатися, кожен у своє місто.
4 Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарету, в Іудею, в місто Давидове, яке називається Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового,
5 записатися з Марією, з ним зарученою, котра була вагітна.
6 Коли ж були вони там, настав їй час родити.
7 І народила Сина свого Первенця і сповила Його і поклала в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8 І були на полі в тій стороні пастухи, які вночі стерегли отари свої.
9 Раптом ангел Господній з'явився їм, і слава Господня осіяла їх, і злякалися страхом великим.
10 А ангел сказав їм: «Не лякайтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:
11 Бо сьогодні народився вам в місті Давидовім Спаситель, Котрий є Христос Господь.
12 Ось вам ознака: ви знайдете Дитину сповиту, яка лежатиме в яслах».
13 І раптом з'явилося з ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і вигукувало:
14 «Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!»
15 І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: «Ходім у Віфлієм і побачимо, що там сталось, про що звістив нам Господь».
16 І вони пішли, поспішаючи, і знайшли Марію, Йосифа і Немовля, що лежало в яслах.
17 Побачивши Його, вони розповіли про те, що було звіщено їм про Немовля це.
18 І всі, хто чув, дивувались тому, що пастухи розповідали їм.
19 А Марія зберігала всі ці слова, роздумуючи в серці своєму.
20 І пастухи повернулись, славлячи і вихваляючи Бога за все те, що чули і бачили, як було їм сказано.
21 Як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім'я Ісус, наречене ангелом до зачаття Його в утробі.
22 І коли скінчились дні очищення їх, згідно закону Мойсея, принесли Його в Єрусалим, щоб представити Його перед Господом.
23 Бо написано в законі Господньому: «Кожне первонароджене дитя чоловічої статі, яке розкриває утробу, має бути посвячене Господеві».
24 І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, пару горлиць або пару голубенят.
25 Тоді був у Єрусалимі один чоловік на ім'я Симеон. Він був чоловік праведний і благочестивий, котрий чекав утіхи для Ізраїля; і Дух Святий був на ньому.
26 І було звіщено йому Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
27 І він прийшов, натхнений Духом, в храм; і коли батьки принесли Дитя Ісуса, щоб виконати над Ним законний звичай,
28 він взяв Його на руки, благословив Бога, і сказав:
29 «Нині, Владико, відпускаєш раба Твого за Твоїм словом з миром
30 бо очі мої бачили спасіння Твоє,
31 яке Ти приготував перед усіма народами;
32 світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого — Ізраїля».
33 Иосиф і мати Його дивувались тому, що було сказано про Нього.
34 І благословив їх Симеон, і сказав Марії, матері Його: «Ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання.
35 І Тобі самій меч пройде душу, — щоб відкрились помисли багатьох сердець».
36 І була тут Анна пророчиця, дочка Фануїла з племені Асирового; вона була в глибокій старості, проживши з чоловіком сім років від свого дівоцтва,
37 вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, служачи Богові молитвою і постом вдень і вночі.
38 Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто очікував визволення Єрусалиму.
39 А як вони виконали все за законом Господнім, вернулись у Галілею, в своє місто Назарет.
40 Дитя зростало та зміцнювалось духом, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Нім.
41 Батьки Його ходили в Єрусалим щороку на свято Пасхи.
42 І коли Йому було дванадцять років, вони прийшли в Єрусалим, за звичаєм, на свято.
43 Як скінчилися дні свята, і вони поверталися, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і мати Його,
44 а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши день дороги, почали шукати Його між родичами та знайомими.
45 І, не знайшовши Його, повернулись в Єрусалим, шукаючи Його.
46 І через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухаючи та запитуючи їх.
47 А всі, хто слухав Його, дивувалися Його розумові та відповідям Його.
48 І побачивши Його, здивувалися; і мати Його сказала Йому: «Дитино, що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і я з великою журбою шукали Тебе».
49 А Він сказав їм: «Навіщо ж вам було шукати Мене? Чи ж ви не знали, що Мені потрібно бути в тому, що належить Моєму Отцеві?»
50 Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51 І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і був слухняний їм. І мати Його зберігала всі ці слова в серці своєму.
52 Ісус же зростав у премудрості, і віком, в любові у Бога та людей.