1Так як багато-хто брався складати оповідання про добре відомі нам події,
2як передали нам ті, які були від самого початку очевидцями і служителями Слова,
3то спало на думку й мені, докладно розвідавши від початку, описати тобі все за порядком, високодостойний Теофіле,
4щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5Був за днів Ірода, царя іудейського, священик, на ім'я Захарія, з черги Авієвого, та дружина його з роду Ааронового, на ім'я Єлисавета.
6Вони обоє були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і постанови Господні бездоганно.
7Вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8Одного разу, коли він служив перед Богом по порядку своєї черги,
9за звичаєм священства, по жеребу випало йому ввійти в храм Господній для кадіння.
10А безліч народу молилась надворі під час кадіння.
11І тоді з'явився йому ангел Господній, ставши праворуч жертовника кадильного.
12Коли Захарія побачив його, то стривожився, і страх напав на нього.
13Але ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і ти назвеш його Іоанн.
14І буде тобі радість і втіха, і багато його народженню зрадіють.
15Бо він буде великий перед Господом; не буде пити ні вина, ні п'янкого напою; і сповниться Духом Святим вже від утроби матері своєї.
16І багато синів Ізраїлевих він наверне до Господа Бога їхнього.
17І він буде йти перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб привернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господеві народ приготовлений».
18А Захарія сказав ангелові: «З чого я знатиму це? Адже я старий, і дружина моя похилого віку».
19Ангел сказав йому у відповідь: «Я Гавриїл, котрий стою перед Господом; і посланий говорити з тобою і звістити тобі цю добру новину.
20І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити, аж до дня, коли це станеться, бо ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу».
21Тим часом люди чекали Захарію і дивувались, що він забарився в храмі.
22Він же вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він пояснював їм знаками і залишався німим.
23А коли дні його служіння закінчились, він повернувся до свого дому.
24Після того його дружина Єлисавета зачала, і вона таїлася з цим п'ять місяців, і говорила:
25«Так Господь вчинив мені в ці дні, коли Він зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми».
26А шостого місяця ангел Гавриїл був посланий від Бога в місто Галілеї, яке називається Назаретом,
27до діви, зарученої з чоловіком, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; а ім'я діви — Марія.
28І ангел увійшов до неї і сказав: «Радій, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками».
29Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і думала, що мало б означати це привітання?
30А ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31І ось ти зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси йому ім'я: Ісус.
32Він буде великий і назветься Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його;
33і Він буде царювати над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця».
34Марія ж сказала ангелові: «Як же станеться це, коли я мужа не знаю?»
35Та ангел сказав їй у відповідь: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього осінить тебе, тому і народжене Святе назветься Сином Божим.
36Ось і Єлисавета, родичка твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй уже шостий місяць.
37Бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово».
38Тоді Марія промовила: «Я раба Господня. Нехай буде мені за словом твоїм». І ангел відійшов від неї.
39Тими днями зібралась Марія і пішла поспішно в гірську околицю, в місто Іудине;
40і вона увійшла в дім Захарії і привітала Єлисавету.
41Коли Єлисавета почула привітання Марії, затріпотіла дитина в утробі її, і Єлисавета сповнилась Духом Святим;
42і заговорила вона сильним голосом, кажучи: «Благословенна ти між жінками, і благословенний Плід утроби твоєї!
43І звідки мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44Бо як тільки голос привітання твого забренів у вухах моїх, з радості затріпотіла дитина в утробі моїй.
45І блаженна ти, що повірила, бо сповниться сказане тобі від Господа».
46А Марія сказала: «Величає душа моя Господа,
47і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
48що Він зглянувся на покору раби Своєї, бо віднині всі народи будуть називати мене блаженною.
49Бо велике вчинив мені Всемогутній. Нехай прославляється святе Ім'я Його.
50І милість Його з роду в рід тим, хто боїться Його!
51Він явив могутність руки Своєї, розпорошивши гордих в помислах сердець їхніх.
52Поскидав могутніх з престолів і підніс смиренних.
53Він наситив голодних добром, а тих, що багатіють, відіслав ні з чим.
54Він пригорнув Ізраїля, слугу Свого, згадавши Своє милосердя.
55Як обіцяв отцям нашим, Авраамові і потомству його, довіку».
56Марія ж пробула з нею близько трьох місяців і повернулась до дому свого.
57Єлисаветі настав час родити, і вона народила сина.
58І почули сусіди і родина її, що звеличив Господь милість свою над нею, і раділи з нею.
59І восьмого дня прийшли обрізати дитя, і хотіли назвати його Захарією, іменем батька його.
60Але мати його сказала: «Ні, а назвати його Іоанном».
61А вони сказали їй: «Нікого ж нема в родині твоїй, щоб називався цим ім'ям».
62І питали тоді знаками батька, як він хотів би назвати його.
63Він попросив табличку і написав на ній: «Ім'я його Іоанн». І всі здивувались.
64І відразу уста його відкрились, і язик розв'язався, і він заговорив, благословляючи Бога.
65І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідали про це кругом по всій гірській околиці Іудеї.
66Усі, що чули це, розважали в серці своєму і говорили: «Чим буде дитина ця? І рука Господня була з нею».
67І батько його Захарія сповнився Духом Святим і пророкував, промовляючи:
68«Благословенний Господь Бог Ізраїля, що зглянувся і визволив народ Свій.
69І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, слуги Свого,
70як Він звістив устами Своїх святих пророків, що були від віку,
71що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх ненависників наших;
72створить милість з батьками нашими і спом'яне Свій святий завіт,
73дати нам клятву, якою клявся отцеві нашому Авраамові,
74щоб ми визволились від руки ворогів наших і безбоязно
75служили Йому в святості і праведності перед Ним усі дні життя нашого.
76Ти ж, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати дорогу Йому,
77щоб дати пізнати спасіння народові Його у відпущенні гріхів їхніх;
78через велике милосердя нашого Бога, котрим відвідав нас Схід з висоти;
79щоб просвітити сидячих у темряві і в тіні смертній, щоб спрямувати ноги наші на дорогу миру».
80Дитя ж зростало і зміцнювалось духом. І перебував він у пустині до дня з'явлення свого Ізраїлеві.