1Ісус же пішов на гору Оливну.
2А вранці Він прийшов знову у храм, і всі люди прийшли до Нього. Він сів і навчав їх.
3Ось книжники та фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбі, і поставивши її посередині,
4та й говорять Йому: «Учителю, цю жінку взято в перелюбі,
5а Мойсей у Законі заповів нам таких побивати камінням, а що скажеш Ти?»
6Це вони говорили, спокушуючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Ісус, схилившись додолу, писав пальцем по землі, не звертаючи уваги.
7Та коли ті не переставали питати Його, Він підвівся і сказав їм: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь у неї».
8І знов, схилившись додолу, писав по землі.
9Вони ж, почувши це, і докорені совістю, почали виходити один за одним, почавши від старших і до останніх, і залишився один Ісус і жінка, що стояла посередині.
10Коли Ісус підвівся і не побачив нікого, крім жінки, то сказав їй: «Жінко, де ті, що обвинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?»
11Вона відповіла: «Ніхто, Господи!» Ісус сказав їй: «І Я не осуджую тебе. Іди і більше не гріши!»
12І знову Ісус говорив їм, кажучи: Я — Світло для світу; хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя».
13Тоді фарисеї сказали Йому: «Ти свідчиш Сам про Себе; Твоє свідчення неправдиве».
14Ісус сказав у відповідь: «Хоч Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення істинне, бо Я знаю звідки Я прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15Ви судите по плоті, а Я не суджу нікого.
16І коли Я й суджу, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, який послав Мене.
17А в Законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.
18Я Сам свідчу про Себе, і Отець, Котрий послав Мене, свідчить про Мене».
19Тоді вони сказали Йому: «Де Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця; коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого».
20Ці слова Ісус говорив біля скарбниці, коли навчав у храмі; І ніхто не схопив Його, бо ще час Його не прийшов.
21Тоді знову Ісус сказав їм: «Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви не зможете прийти».
22А іудеї говорили: «Невже Він уб'є Сам Себе, що каже: 'Куди Я йду, ви не зможете прийти?'»
23Він сказав їм: «Ви від нижніх, Я ж від вишніх. Ви від світу цього, Я — не від світу цього.
24Тому Я сказав вам, що помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших».
25Тоді вони сказали Йому: «Хто ж Ти?» Ісус відповів їм: «Я від початку Сущий, що і кажу вам.
26Маю багато говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, є істинний, і Я кажу світові те, що почув від Нього».
27Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
28Тож Ісус сказав їм: «Коли ви піднесете Сина Людського, тоді ви зрозумієте, що то Я, і що Я не роблю нічого від Себе, але як Отець навчив Мене, так і говорю.
29Той, Хто послав Мене, є зі Мною: Отець не залишив Мене Самого, бо Я роблю завжди те, що до вподоби Йому».
30Коли Він це говорив, то багато увірувало в Нього.
31Тоді Ісус сказав іудеям, котрі увірували в Нього: «Якщо ви будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно учні Мої.
32І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними».
33Вони відповіли Йому: «Ми Авраамові нащадки і ніколи не були невільниками нікому. Як же кажеш Ти: 'Станете вільними?' »
34Ісус відповів їм: «Істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той є рабом гріха.
35Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
36Отже, коли Син визволить вас, то істинно ви будете вільні.
37Я знаю, що ви нащадки Авраамові, але хочете вбити Мене, бо слово Моє не зрозуміле вам.
38Я говорю те, що бачив у Отця Мого, а ви також робите те, що бачили у отця вашого».
39Вони сказали Йому у відповідь: «Наш отець — Авраам». Ісус сказав їм: «Якби ви були Авраамові діти, то робили б діла Авраамові.
40А тепер хочете вбити Мене, Чоловіка, Котрий сказав вам правду, яку Я чув від Бога. Цього Авраам не робив.
41Ви робите діла отця вашого». Вони сказали Йому: «Ми не родилися від перелюбу; ми маємо одного Отця — Бога».
42Ісус сказав їм: «Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо Я вийшов і прийшов від Бога. Я прийшов не Сам від Себе, а Він послав Мене.
43Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете слухати слова Мого!
44Ваш отець диявол; і похоті отця вашого ви хочете чинити. Він був людиновбивцем від початку і не встояв у істині, бо нема істини в ньому. Коли він говорить неправду, то говорить від себе, бо він лжець і отець неправди.
45А коли Я говорю істину, то не вірите Мені.
46Хто з вас може докорити Мені за неправду? Коли Я говорю істину, то чому не вірите Мені?
47Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, бо ви не є від Бога».
48На це іудеї відповіли, кажучи: «Чи неправду ми кажемо, що Ти самарянин і демон у Тобі?»
49Ісус відповів: «Нема в Мені демона, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
50Проте Я не шукаю слави Моєї, але є Той, Хто шукає, і судить.
51Істинно, істинно кажу вам: хто зберігає слово Моє, той не побачить смерті повік».
52Іудеї сказали Йому: «Тепер ми зрозуміли, що демон у Тобі. Авраам помер і пророки, а Ти кажеш: 'Хто зберігає слово Моє, не зазнає смерті повік'.
53Хіба Ти більший від отця нашого Авраама, котрий помер? І від пророків, які повмирали? Ким Ти Себе робиш?»
54Ісус відповів: «Якщо Я Сам Себе славлю, то Моя слава ніщо: Мій Отець прославляє Мене, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
55І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, — буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і зберігаю слово Його.
56Авраам, отець ваш, був радий побачити день Мій; і він побачив і зрадів».
57На це сказали Йому іудеї: «Тобі немає ще й п'ятидесяти років, і Ти бачив Авраама?»
58Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: перше, ніж був Авраам, Я є!»
59Тоді вони схопили каміння, щоб убити Його, але Ісус сховався і вийшов із храму.