1Отож біймося, коли ще маємо обітницю увійти до спокою Його, хтось з вас не спізнився.
2Бо і нам було Євангеліє проповідувано, як і тим, але слово почуте не принесло їм користі, бо не з'єдналося з вірою тих, що слухали.
3Але входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: «Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого», хоч діла були завершені від закладин світу.
4Бо Він сказав в одному місці про сьомий день так: «І спочив Бог сьомого дня від усіх діл Своїх».
5І тут ще: «Не ввійдуть вони до спокою Мого!»
6Отже, як деяким залишається увійти до нього, а ті, кому було раніше проповідувано, не ввійшли в нього через непокірливість,
7то Він знов призначає якийсь день нині, як сказав через Давида, після такого довгого часу, як уже було сказано: «Нині, як почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших».
8Бо коли б Ісус Навин дав їм спокій, то не було б сказано після того про інший день.
9Тому-то для народу Божого залишається ще суботство.
10Бо хто ввійде до спокою Його, той відпочине від діл своїх, як і Бог від Своїх.
11Тож стараймося ввійти до цього спокою, щоб ніхто за тим же прикладом не впав у непокірність.
12Бо Слово Боже живе і діюче, гостріше всякого меча двосічного: воно проникає аж до розділення душі і духа, суглобів та мозку, судить думки і наміри серця.
13І нема створіння скритого від Нього, але все оголене та відкрите перед очима Його. Йому дамо звіт.
14Тож, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Ісуса, Сина Божого, тримаймося твердо сповідання нашого.
15Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але такого, Який подібно нам, зазнав спокуси в усьому, крім гріха.
16Тому приступаймо з довір'ям до престолу благодаті, щоб бути помилуваними і одержати благодать для своєчасної допомоги.