1Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар та гріх, який легко обплутує нас, і біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам,
2дивлячись на Ісуса, Засновника і Завершителя віри, Який замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, нехтуючи осоромленням, і сів по правиці престолу Божого.
3Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб ви, знемагаючи, не впали духом.
4Ви ще не змагались до крові, борячись проти гріха.
5Ви забули підбадьорення, яке говорить до вас, як до синів: «Сину Мій, не нехтуй кари Господньої і не сумуй, коли Він докоряє тобі;
6бо кого Бог любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає!»
7Коли ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як з синами, бо чи є такий син, якого батько не карав би?
8А коли залишаєтесь без покарання, для всіх загального, то ви незаконні діти, а не сини.
9До того ж, ми мали тілесних батьків наших, які карали нас, і ми поважали їх, то чи не повинні ми набагато більше коритися Отцеві духів, щоб жити?
10Ті карали нас, як знали, на небагато днів; Він же — на нашу користь, щоб ми стали учасниками Його святості.
11Всяка кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім, навченим через неї, приносить мирний плід праведності.
12Тому випростуйте опущені руки і знеможені коліна,
13і «робіть прямі стежки ногам вашим», щоб кульгаве не збочило, а краще виправилось.
14Дбайте про мир зі всіма і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15Дивіться, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди, і щоб ним багато хто не осквернився;
16щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву продав своє первородство.
17Ви знаєте, як потім, коли він хотів успадкувати благословення, був відкинутий, бо не міг перемінити думок батька, хоч і просив про те із слізьми.
18Ви приступили не до гори, до якої можна доторкнутись, палаючої вогнем, не до темряви і мороку та бурі,
19не до трубного звуку, і голосу слів, якого ті, що чули, просили, щоб слово не говорилось більше до них,
20бо вони не могли витримати заповіданого: «Якщо і звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням».
21І таке страшне було видіння, що Мойсей сказав: «Я в страху і трепеті!»
22Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до небесного Єрусалиму і до безлічі ангелів;
23до торжествуючого собору і Церкви первороджених, записаних на небесах, і до Бога, Судді всіх, і до духів праведників, досягнувших досконалості;
24і до Ісуса, Посередника Нового Завіту, і до крові кроплення, яка промовляє краще, ніж Авелева.
25Глядіть, не відверніться від Промовляючого. Бо якщо ті не уникнули кари, що відвернулись від того, хто говорив на землі, то тим більше ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить з небес.
26Його голос тоді захитав землю, а тепер Він дав таку обітницю, кажучи: «Ще раз захитаю не тільки землю, але і небо!»
27А слова: «Ще раз» означають зміну того, що хитається, як створеного, щоб залишилось непохитне.
28Отож, приймаючи Царство непохитне, будемо триматися благодаті, якою будемо служити Богові з благоговінням і страхом,
29тому що Бог наш — вогонь нищівний.