Hebrews 12
1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар та гріх, який легко обплутує нас, і біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам,
2 дивлячись на Ісуса, Засновника і Завершителя віри, Який замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, нехтуючи осоромленням, і сів по правиці престолу Божого.
3 Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб ви, знемагаючи, не впали духом.
4 Ви ще не змагались до крові, борячись проти гріха.
5 Ви забули підбадьорення, яке говорить до вас, як до синів: «Сину Мій, не нехтуй кари Господньої і не сумуй, коли Він докоряє тобі;
6 бо кого Бог любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає!»
7 Коли ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як з синами, бо чи є такий син, якого батько не карав би?
8 А коли залишаєтесь без покарання, для всіх загального, то ви незаконні діти, а не сини.
9 До того ж, ми мали тілесних батьків наших, які карали нас, і ми поважали їх, то чи не повинні ми набагато більше коритися Отцеві духів, щоб жити?
10 Ті карали нас, як знали, на небагато днів; Він же — на нашу користь, щоб ми стали учасниками Його святості.
11 Всяка кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім, навченим через неї, приносить мирний плід праведності.
12 Тому випростуйте опущені руки і знеможені коліна,
13 і «робіть прямі стежки ногам вашим», щоб кульгаве не збочило, а краще виправилось.
14 Дбайте про мир зі всіма і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15 Дивіться, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди, і щоб ним багато хто не осквернився;
16 щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву продав своє первородство.
17 Ви знаєте, як потім, коли він хотів успадкувати благословення, був відкинутий, бо не міг перемінити думок батька, хоч і просив про те із слізьми.
18 Ви приступили не до гори, до якої можна доторкнутись, палаючої вогнем, не до темряви і мороку та бурі,
19 не до трубного звуку, і голосу слів, якого ті, що чули, просили, щоб слово не говорилось більше до них,
20 бо вони не могли витримати заповіданого: «Якщо і звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням».
21 І таке страшне було видіння, що Мойсей сказав: «Я в страху і трепеті!»
22 Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до небесного Єрусалиму і до безлічі ангелів;
23 до торжествуючого собору і Церкви первороджених, записаних на небесах, і до Бога, Судді всіх, і до духів праведників, досягнувших досконалості;
24 і до Ісуса, Посередника Нового Завіту, і до крові кроплення, яка промовляє краще, ніж Авелева.
25 Глядіть, не відверніться від Промовляючого. Бо якщо ті не уникнули кари, що відвернулись від того, хто говорив на землі, то тим більше ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить з небес.
26 Його голос тоді захитав землю, а тепер Він дав таку обітницю, кажучи: «Ще раз захитаю не тільки землю, але і небо!»
27 А слова: «Ще раз» означають зміну того, що хитається, як створеного, щоб залишилось непохитне.
28 Отож, приймаючи Царство непохитне, будемо триматися благодаті, якою будемо служити Богові з благоговінням і страхом,
29 тому що Бог наш — вогонь нищівний.