1О коли б ви хоч трохи потерпіли мою нерозсудливість. Але ви і терпите мене.
2Ревную я за вас ревністю Божою; я заручив вас Єдиному Мужу, щоб представити вас Христу чистою дівою.
3Але боюся, щоб часом, як змій обманув Єву хитрістю своєю, так і думки ваші не відхилилися від простоти та чистоти у Христі.
4А коли б хто прийшов до вас і проповідував вам іншого Ісуса, не Того, що Його ми вам проповідували, або як би ви отримали іншого Духа, якого ви не отримали, або інше Євангеліє, яке ви не одержали, то ви б радо терпіли.
5Та я думаю, що в мене нема ні в чому недостатку супроти вищих апостолів.
6Хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. В тім ми в усьому цілком відомі вам.
7Чи я згрішив тим, що принижував себе, щоб ви були підвищені, тому що проповідував вам Євангеліє Боже даром?
8Від інших церков я одержував плату для служіння вам. А коли прийшов до вас і терпів недостатки, то не обтяжував нікого.
9І мій недостаток поповнили брати з Македонії; я старався в усьому не бути тягарем для вас, і буду так робити.
10Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені, що ніхто не забере мою похвалу в країнах Ахаії.
11Чому ж я так роблю? Тому, що може я не люблю вас? Бог знає, що я люблю вас!
12А що я роблю, те й буду робити, щоб усунути причину для тих, що шукають приводу, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться.
13Бо такі фальшиві апостоли, лукаві працівники, набирають вид апостолів Христових.
14І не дивно, адже і сам сатана приймає вид ангела світла.
15А тому не велика річ, коли служителі його набирають вигляд служителів праведності, проте кінець їхній буде згідно вчинків їхніх.
16Знову кажу: нехай ніхто не вважає мене за безумного. А як ні, то прийміть мене, наче безумного, щоб і я хоч трохи похвалився.
17А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу.
18Так як багато хваляться за плоттю, то і я буду хвалитися.
19Адже ви терпите радо безумних, будучи самі мудрими.
20Ви ж терпите, коли вас хтось поневолює, коли хто об'їдає, коли Хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б'є вас в лице.
21На сором скажу, що на це у нас не вистачає сили. Коли хто в чім хвалитися відважиться, — говорю нерозумно, — відважуюсь і я.
22Вони євреї? І я! Вони ізраїльтяни? І я! Вони нащадки Авраама? І я!
23Вони служителі Христові? Говорю наче нерозумний: я більший від них! Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у темницях і багато разів при смерті.
24Від іудеїв отримав п'ять разів по сорок ударів без одного.
25Три рази били мене киями; один раз мене каменували; три рази зазнав корабельну аварію, ніч і день я перебував у глибині морській;
26я часто був у подорожах, в небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від свого народу, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, в небезпеках у селі, в небезпеках на морі, в небезпеках між фальшивими братами;
27у важкій праці і виснаженні, часто в недосипанні, в голоді і спразі, часто в пості, в холоді і наготі.
28Крім сторонніх пригод, у мене щодня наплив людей і турботи про всі церкви.
29Хтось знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокутується, за кого б я не палав?
30Коли треба хвалитися, то буду хвалитися моєю неміччю.
31Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який є Благословенний навіки, знає, що я кажу правду.
32У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
33але по стіні мене спустили в коші через вікно, і я уник його рук.