1Я, Павло, особисто благаю вас покірністю і лагідністю Христовою, я скромний, коли між вами, а коли відсутній, — сміливий.
2І прошу, щоб мені і в день приходу мого не вдатися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми діємо за плоттю.
3Хоч ми живемо в тілі, але не за тілом воюємо ми.
4І зброя нашої боротьби не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
5і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога; і полонимо всяку думку на послух Христу,
6і готові покарати всякий непослух, коли здійсниться ваш послух.
7Чи на особу ви дивитесь? Якщо хтось певний про себе, що він належить Христу, нехай судить сам по собі, що коли він належить Христу, то і ми Христові.
8Бо коли б я став ще більше хвалитися нашою владою, яку Господь дав нам на зміцнення, а не на руйнування ваше, то не був би у соромі.
9Та щоб не здавалось, ніби я хочу лякати вас листами.
10Так як дехто говорить: у посланнях він суворий і сильний, але в особистій присутності слабкий, і мова його незначна.
11Нехай такий знає, що які ми на словах у листах, такі ми і на ділі особисто.
12Ми не сміємо порівнювати себе чи рівняти себе з тими, які самі себе хвалять, але вони нерозумно міряють самі себе собою і порівнюють себе з собою.
13Але ми не будемо хвалитися без міри, а в міру правила, що призначив нам Бог як мірку, щоб досягти і до вас.
14Бо ми не напружуємо себе як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
15Ми не без міри хвалимося, не чужою працею, але надіємося, що разом із зростанням віри вашої, ми звеличимося за нашим мірилом між вами з достатком,
16так щоб проповідувати Євангеліє і в країнах, за межами вашими, а не хвалитися готовим на чужому полі.
17А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі.
18Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.