1Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і брат Тимофій, до церкви Божої в Корінфі, з усіма святими по всій Ахаії:
2благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
3Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої втіхи,
4Який втішає нас в усякій скорботі, щоб і ми могли втішати, перебуваючих в усякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.
5Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу.
6Чи терпимо скорботи, то це для вашої втіхи та спасіння; що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які і ми терпимо.
7І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні.
8Ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про скорботу нашу, яка трапилась нам в Асії, де ми були обтяжені понад міру і понад силу, так що ми не надіялися залишитися в живих.
9Та самі ми мали в собі присуд до смерті, щоб ми не надіялися на себе самих, а на Бога, Який воскрешає мертвих;
10Який врятував нас від такої близької смерті, і визволяє, і на Якого ми надіємось, що і ще визволить;
11при сприянні і вашої молитви за нас, для того, щоб багато хто дякував за нас, за дароване нам по молитвах багатьох.
12Бо похвала наша — це свідчення совісті нашої, що в святості і чистоті Божій, не в тілесній мудрості, а в благодаті Божій, жили в цьому світі, а особливо між вами.
13Іншого ж вам ми не пишемо, тільки те, що ви читаєте і розумієте, і надіюся, що зрозумієте до кінця,
14як ви і зрозуміли вже частково, що ми будемо вашою похвалою, як і ви нашою, в день Господа Ісуса Христа.
15І з цією певністю я хотів прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать,
16а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви провели б мене в Іудею.
17Маючи такий намір, хіба я зробив це легковажно? Або те, що я роблю, за тілом роблю, щоб було в мене одночасно: «так, так» і «ні, ні»'.
18Але вірний Бог, що наше слово до вас не було то «так», то «ні».
19Бо Син Божий Ісус Христос. Якого ми проповідували вам, я, Сільван і Тимофій, не був «так» і «ні», але в Ньому було «так».
20Усі обітниці Божі в Ньому «так»: і в Ньому «Амінь» на славу Божу через нас.
21А Той, Хто нас з вами утверджує в Христі і Який помазав нас, є Бог,
22Він і поклав на нас свою печать і дав завдаток Духа в серця наші.
23Нехай Бог буде моїм свідком, що, жаліючи вас, я не прийшов дотепер в Корінф;
24не тому, що ніби ми беремо владу над вірою вашою, але ми сприяємо радості вашій, тому що вірою ви стоїте.