1Тому, не стерпівши більше, ми думали краще залишатися в Афінах самі,
2і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та нашого співробітника в Євангелії Христовім, щоб зміцнити та потішити вас у вірі вашій,
3щоб ніхто не хитався в цих стражданнях, бо ви самі знаєте, що на це ми призначені.
4І ви знаєте, коли ми були з вами, то наперед казали вам, що маємо страждати. Так воно і сталося, як ви і знаєте.
5Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатись про віру вашу, щоб часом спокусник не спокусив вас, і наш труд не був даремним.
6А тепер, як Тимофій повернувся від вас і приніс нам добру звістку про вашу віру та любов, і що ви завжди маєте добру пам'ять про нас, бажаючи бачити нас, як і ми вас,
7то й ми, брати, в усякому нашому стражданні і нужді нашій, втішились вірою вашою.
8Тепер ми ожили, знаючи, що ви стоїте в Господі.
9Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю радість, котрою радіємо за вас перед Богом нашим.
10Ми вдень і вночі молимося ревно, щоб побачити лице ваше та доповнити те, чого бракує вірі вашій.
11Сам же Бог і Отець наш та Господь наш Ісус Христос нехай спрямовує дорогу нашу до вас.
12І Господь нехай примножить і збагатить вас любов'ю один до одного і до всіх, такою самою, яку ми маємо до вас.
13І щоб зміцнив серця ваші невинними в святості перед Богом і Отцем нашим, у день приходу Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його!