1Ви самі, брати, знаєте, що наш прихід до вас не був даремним.
2Але, постраждавши перед тим і зазнавши зневаги, як ви знаєте, в Филипах, ми з Божою поміччю відважились звіщати вам Євангеліє Боже, незважаючи на сильний опір.
3Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;
4але як Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам Євангеліє, так ми і говоримо, не догоджаючи людям, а Богові, Який випробовує серця наші.
5Ми ніколи не вживали підлесливого слова, як ви знаєте, ні наміру користолюбства. Бог свідок!
6Ми не шукаємо слави від людей, ні від вас, ні від інших.
7Ми могли б прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, яка доглядає дітей своїх.
8Так і ми, з прихильності до вас, раді передати вам не тільки Євангеліє Боже, але і душі наші, — такими дорогими ви нам стали.
9Бо ж ви пам'ятаєте, брати, нашу працю і виснаження: ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, і проповідували вам Євангеліє Боже.
10Ви свідки та Бог, як свято, праведно і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими.
11Бо ви ж знаєте, як кожного з вас, як батько дітей своїх,
12ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу.
13Тому ми і дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши Слово Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є, що й діє у вас, віруючих.
14Бо ви, брати, стали наслідувати церкви Божі, що в Іудеї в Христі Ісусі, бо і ви перетерпіли так само від своїх земляків, як і ті від іудеїв,
15які вбили Господа Ісуса і пророків Його, і нас переслідують. Вони не догоджають Богові і ставляться ворожо до всіх людей,
16забороняючи нам проповідувати язичникам, щоб вони спаслися, і тим доповнюють гріхи свої. Нарешті гнів Божий спіткає їх.
17А ми, брати, розлучившись з вами на короткий час особисто, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.
18Тому-то ми хотіли прийти до вас, особливо я, Павло, раз і вдруге, але сатана перешкодив нам.
19Хто ж наша надія і радість, чи вінець слави? Чи ж не ви перед Господом нашим Ісусом Христом, в день Його приходу?
20Бо ви слава наша і радість!