1Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання, але знання надимає, а любов будує.
2Хто думає, що він щось знає, той нічого ще не знає так, як треба знати.
3Коли ж хтось любить Бога, тому дано знання від Нього.
4Отже, відносно споживання в їжу ідоложертовного, ми знаємо, що ідол є ніщо в світі, і що нема іншого Бога, крім Єдиного.
5Хоч і є так звані боги чи то на небі, чи на землі, — так як багато богів і господарів багато, —
6але в нас один Бог Отець, від Котрого все, і ми для Нього; і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього.
7Та не в усіх таке знання, бо де які ще й досі з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічна, оскверняється.
8Але їжа не наближає нас до Бога: коли ми їмо, ми нічого не здобуваємо; і коли не їмо, нічого не втрачаємо.
9Але стережіться, щоб ця свобода ваша не послужила на спотикання для немічних.
10Коли хто бачить тебе, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?
11І через твоє знання загине немічний брат, за котрого помер Христос.
12Отже, коли ви грішите таким чином проти братів, вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа.
13А тому, якщо їжа спокушає брата мого, ніколи не буду їсти м'яса, щоб брата мого не спокутувати.