1І коли я приходив до вас, брати, то приходив не з пишномовними словами чи мудрістю,
2я вирішив не знати нічого між вами, крім Ісуса Христа і то розп'ятого.
3І я був у вас у немочі, і в страху, і у великому трепеті.
4І слово моє і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні Духа і сили,
5щоб віра ваша стверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій.
6Мудрість ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього, ані володарів віку цього, які проминають,
7але проповідуємо премудрість Божу таємну, заховану, яку Бог призначив перед віками на славу нашу;
8якої ніхто з володарів світу цього не пізнав, бо коли б пізнали, то не розп'яли б Господа слави.
9Але, як написано: «Чого око не бачило і вухо не чуло, і що на серце людині не приходило, те Бог приготував тим, які люблять Його».
10А Бог відкрив це нам Духом Своїм, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
11Хто ж з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так само і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12А ми прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам Богом,
13що ми і сповіщаємо не словами людської мудрості, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.
14Душевна людина не сприймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не зможе зрозуміти, тому що про це треба судити духовно.
15А духовний судить про все, а про нього ніхто судити не може.
16«Хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його?» А ми маємо розум Христа.