1І в Ноемін був чоловік родич її мужа, чоловік же сильний кріпостю з роду Авімелеха, і його імя Вооз.
2І сказала Рут Моавітка до Ноеміни: Піду ж у поле і збиратиму колоски позаду (женців) де тільки знайду ласку в їхніх очах. Сказала ж їй: Іди, дочко.
3І вона пішла і збирала в полі за женцями. І припадком попала на часті поля Вооза, що з роду Авімелеха.
4І ось прийшов Вооз з Вифлеєму і сказав женцям: Господь з вами, і сказали йому: Хай Господь тебе благословить.
5І сказав Вооз до свого слуги, що був над женцями: Чия ця молодиця?
6І відповів слуга, що стояв над женцями, і сказав: Молодиця це Моавітка, що повернулася з Ноеміною з поля Моавського,
7і сказала: Збиратиму, і буду визбирувати в снопах за женцями, і пішла і була від ранку і аж до вечора, не спочила в полі ні трохи.
8І сказав Вооз до Рути: Чи ти не чула, дочко? Не ходи збирати в іншому полі, і ти не іди звідси, пристань тут з моїми молодицями,
9очі твої (хай будуть) на полі, де жатимуть, і підеш за ними. Ось я заповів слугам не доторкатися до тебе, і коли ти спрагнена, підеш до посудини і питимеш звідки черпають воду слуги.
10І вона впала на своє лице і поклонилася до землі і сказала до нього: Як то, що знайшла я ласку в твоїх очах, щоб мене завважити? І я чужинка.
11І Вооз відповів і сказав їй: Звісткою сповіщено мені те, що ти вчинила з своєю свекрухою після смерті твого чоловіка, і як ти оставила твого батька і твою матір і землю де ти народилася і пішла до народу, якого ти не знала вчора і третього (дня).
12Хай Господь винагородить (тебе) за твоє діло, і хай твоя винагорода буде повна перед Господом Богом Ізраїля, до якого ти прийшла, щоб надіятися під його крилами.
13Вона ж сказала: Хай знайду я ласку в твоїх очах, пане, бо ти мене потішив, бо ти заговорив до серця твоєї рабині, і ось я буду як одна з твоїх рабинь.
14І сказав їй Вооз: Вже година їсти, ходи сюди і їстимеш хліб, і замочиш твій кусок в оцті. І сіла Рут при женцях, і наклав її Вооз праженого зерна, і зїла і наситилася і відійшла.
15І встала збирати, і Вооз заповів своїм слугам, кажучи: хай збирає і між снопами, і не засоромите її.
16І несучи носіть їй і скидаючи скиньте її зібране, і оставте і хай збирає, і не забороните їй.
17І вона збирала в полі аж до вечора, і вимолотила те, що зібрала, і була яка ефа ячменю.
18І вона взяла і ввійшла до міста, і її свекруха побачила те, що вона зібрала, і взявши, Рут дала її те, що осталося з того, що вона їла.
19І сказала до неї її свекруха: Де ти сьогодні збирала і де ти працювала? Хай благословенний буде той, що зглянувся на тебе. І Рут звістила своїй свекрусі де працювала, і сказала: Вооз імя чоловіка, у якого я сьогодні працювала.
20І сказала Ноемін своїй невістці: Благословенний він є Господеві, бо не відняв свого милосердя від живих і від мертвих. І сказала Ноемін до неї: Він нам чоловік родич, з наших кревних.
21І сказала Рут до своєї свекрухи: Бо до мене і сказав: Пристань до моїх слуг, аж доки не закінчать всі жнива, які мені лишаються.
22І сказала Ноемін до своєї невістки Рути: Добре дочко, що ти пішла з його молодицями, і не зустрінуть тебе в іншому полі.
23І пристала Рута до молодиць Вооза, щоб збирати аж доки не закінчив жнива ячменю і пшениці. І вона замешкала з своєю свекрухою.