1Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно?
2Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.
3Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність.
4А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне.
5А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність.
6Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл:
7Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи.
8Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха.
9Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність.
10Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання!
11А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість;
12так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам.
13Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри.
14Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.
15Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку.
16Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас,
17як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує.
18Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння.
19І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри;
20не мав сумніву і невір'я в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові;
21і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно.
22Тому й зараховано йому це за праведність.
23Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому;
24але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,
25який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання.