1Слабкого у вірі підтримуйте без суперечок про погляди.
2Бо один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину.
3Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть, - бо Бог і його прийняв.
4Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він стоїть або падає. Але він вистоїть, бо Бог має силу поставити його.
5Хтось відрізняє один день від другого, інший же вважає всі дні однаковими. Нехай кожний по-своєму тримається власного переконання.
6Хто розрізняє дні, - для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, - для Господа не розрізняє]. Хто їсть, - для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, - для Господа не їсть, і дякує Богові.
7Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає.
8Якщо живемо, - для Господа живемо; якщо вмираємо, - для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, - ми є Господні!
9Бо Христос тому й помер [і воскрес], і ожив, щоб володіти і мертвими, й живими.
10Ти чому засуджуєш свого брата? А ти чому зневажаєш свого брата? Адже всі станемо перед Божим судом,
11як ото написано: Я живу, - каже Господь, - і схилиться кожне коліно переді мною, і визнає Бога кожен язик!
12Тому кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
13Отже, не осуджуймо більше один одного, але радше судімо про те, щоб не покласти братові спотикання чи спокусу.
14Я знаю і певний у Христі Ісусі, що нема нічого нечистого самого в собі; тільки тому, хто вважає щось нечистим, - ото воно і є нечисте.
15Бо якщо через їжу твій брат стурбований, то ти вже не за любов'ю живеш, - не губи своєю їжею того, за кого Христос помер.
16Нехай ваше добре не зневажається.
17Бо Царство Боже - це не їжа, не питво, а праведність, мир, радість у Святім Дусі.
18Хто цим служить Христові, той і Богові милий, і людьми шанований.
19Тому піклуймося про мир і про те, що йде на упорядкування один одному.
20Не руйнуй Божого діла задля їжі. Бо все чисте, але лихо тій людині, яка їсть на спокусу.
21Добре не їсти м'яса, не пити вина, - не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне].
22Ти маєш віру? Май її для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за те, в чому випробовується.
23А хто сумнівається, коли їсть, - піддається судові, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, є гріхом.