Revelation 14
1 І я глянув, - і ось ягня стояло на Сіонській горі, а з ним сто сорок чотири тисячі, що мають його ім'я та ім'я його Батька, написані на їхніх чолах.
2 І я почув голос із неба, наче гомін бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос наче гуслярів, що грали на своїх гуслах.
3 І наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі.
4 Це ті, що з жінками не опоганилися, які є чистими. Вони йдуть за ягням, куди б воно не йшло. Вони викуплені від людей - первістки Богові і ягняті;
5 в їхніх вустах нема лукавства, [бо] вони непорочні.
6 І я побачив іншого ангела, що летів серед неба. Він мав вічну Євангелію, щоб звіщати її тим, що живуть на землі, - усякому племені, і поганинові, і поколінню, і народові,-
7 кажучи гучним голосом: Побійтеся Бога і віддайте йому славу, бо прийшла година його суду! Поклоніться тому, що створив небо, і землю, і море, і джерела вод!
8 Ще інший ангел, другий, ішов за ним, кажучи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти.
9 Ще інший ангел, третій, летів за ними, промовляючи гучним голосом: Хто лиш поклоняється звірові та його зображенню і приймає знамення на своїм чолі або на своїй руці,
10 той питиме вино Божого гніву, незмішаного в чаші його гніву; і буде караний у вогні й сірці перед святими ангелами та перед ягням.
11 І дим їхніх мук підіймається вічно, і не мають спокою ні вдень ні вночі - ті, що поклоняються звірові та його зображенню або коли хто одержує знак його імени.
12 Тут терпіння святих, які пильнують Божих заповідей та віри Ісуса.
13 І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: віднині блаженні мертві, які помирають у Господі. Так, промовляє Дух, хай вони спочинуть від своєї праці, бо їхні діла йдуть слідом за ними.
14 І я глянув,- і ось біла хмара! А на хмарі сидить той, що подібний до людського сина; він мав на своїй голові золотий вінець, а в своїй руці гострий серп.
15 І інший ангел вийшов із храму, прорікаючи гучним голосом до того, що сидів на хмарі: Опусти свого серпа й жни, бо прийшла пора жнив і достигли жнива на землі.
16 І той, що сидить на хмарі, опустив свого серпа на землю - і вижата була земля.
17 А інший ангел вийшов із небесного храму, також маючи гострого серпа.
18 І ще один ангел, що мав владу над вогнем, вийшов із жертовника й закликав гучним голосом до того, що мав гострого серпа, промовляючи: Опусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо її грона дозріли.
19 І опустив ангел свого серпа на землю, - і зібрав виноград землі, і вкинув до великого чавила Божої люті.
20 І видушене було чавило поза містом, - і потекла кров із чавила аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій.