1На кінець, про таємниці сина. Псалом Давида.
2Визнаватимуся тобі, Господи, всім моїм серцем, розповім про всі твої чуда.
3Розвеселюся і зрадію Тобою, співатиму твому імені, Всевишний.
4Коли мій ворог відвернеться назад, вони послабнуть і згинуть від твого лиця,
5бо Ти виповнив мій суд і мою справедливість, Ти посадив на престолі, Ти, що судиш праведність.
6Ти загрозив народам і безбожний згинув, Ти стер їхнє імя на віки і на віки віку.
7У ворога зовсім не стало мечів, і Ти знищив міста. Хай згине їхня память з шумом.
8І Господь хай останеться на віки, Він приготовив на суді свій престіл,
9і Він судитиме вселенну в праведності, судитиме народи в простоті.
10І Господь став пристановищем для бідного, помічником в добрих часах (і) в смутках.
11І хай на тебе покладають надію ті, що знають твоє імя, бо Ти не оставив тих, що Тебе шукають, Господи.
12Співайте Господеві, що живе в Сіоні, сповістіть між народами його почини,
13бо той, що досліджує кров згадав про них, не забув крику бідних.
14Помилуй мене, Господи, поглянь на моє впокорення від моїх ворогів, Ти, що підносиш мене від брам смерті,
15щоб я сповістив всі твої похвали в брамах дочки Сіону. Я зрадію твоїм спасінням.
16Застрягли народи в знищенні, яке вчинили, в цій пастці, яку скрили, схоплено їхню ногу.
17Знаний Господь, що чинить суди, в ділах його рук схоплений грішник.
18Хай повернуться грішні до аду, всі народи, що забувають про Бога.
19Бо не до кінця Він забуде про бідного, терпеливість бідних не пропаде на віки.
20Встань Господи, хай не скріплюється людина, хай будуть суджені народи перед Тобою.
21Господи, настав над ними законодавця, хай народи знають, що вони люди.
22Господи, чому ти став здалека, не зглядаєшся в добрих часах (і) в болі?
23Коли безбожний гордо підноситься бідний гарячкує, вони охоплені радами, про які роздумують.
24Бо грішник хвалиться в пожаданнях своєї душі, і той, що кривдить, благословить себе.
25Грішник роздразнив Господа, ізза свого великого гніву не досліджуватиме. Немає Бога перед ним.
26Його дороги погані в кожному часі, твої суди усунені з перед його лиця, він запанує над всіма своїми ворогами.
27Бо він сказав у своїм серці: Я не захитаюся, (буду) без зла з роду до роду.
28У нього уста кишать від клятви і гіркоти і обмани, під його язиком труд і біль.
29Він засідає засідкою з багачами у скритих місцях, щоб убити невинного, його очі споглядають на бідного.
30Він засідає в скритих місцях наче лев в своїй загороді, засідає щоб схопити бідного, щоб схопити бідного, щоб його потягнути.
31Він його упокорить у своїй засідці, він схилиться і впаде коли він над бідними запанує.
32Бо він сказав у своїм серці: Забув Бог, відвернув своє лице, щоб зовсім не бачити.
33Встань, Господи Боже, хай підніметься твоя рука, не забудь бідних.
34Задля чого безбожний роздразнив Бога? Бо він в своїм серці сказав: Не досліджуватиме.
35Ти бачиш, бо Ти бачиш біль і гнів, щоб передати їх в твої руки. Тобі, отже, остався бідний, Ти будь помічником сироті.
36Поломи рамено грішника і поганого, хай вислідиться його гріх, і хай через нього не знайдеться.
37Господь царюватиме на віки і на віки віку, згинете, народи, з його землі.
38Господь вислухав бажання бідних, його ухо сприйняло готовість їхнього серця,
39щоб судити сироті і упокореному, щоб не добавила ще людина звеличувати себе на землі.