1Молитва Мойсея, божого чоловіка. Господи, Ти став для нас пристановищем в роді і роді.
2Раніше ніж повстали гори і була зліплена земля і вселенна і від віку аж до віку Ти є.
3Не поверни людини до впокорення. І Ти сказав: Поверніться людські сини.
4Бо в твоїх очах тисяча літ як вчорашний день, який минув, і сторожа в ночі.
5Роки будуть їм в погорду. Ранок хай мине наче трава,
6вранці зацвите і мине, ввечорі відпаде, ствердне і посохне.
7Бо ми зникли в твому гніві і стривожилися в твоїй люті.
8Ти поклав перед Тобою наші беззаконня, наш вік на просвічення твого лиця.
9Бо всі наші дні пропали, і ми зникли в твому гніві. Наші літа прирівнялися до павутини.
10В них дні наших літ сімдесять років, якщо ж в силах, вісімдесять років, і більшість з них труд і біль. Бо прийшла на нас слабість, і будемо скартані.
11Хто знає силу твого гніву і від твого страху твій гнів?
12Так обяви почислити твою правицю і скартаних серцем в мудрості.
13Повернися, Господи. Доки? І дай вмолитися за твоїх рабів.
14Ми вранці сповнилися твого милосердя і ми зраділи і розвеселилися в усіх наших днях.
15Ми розвеселилися за ті дні коли Ти нас упокорив, літа, в яких ми побачили зло.
16І поглянь на твоїх рабів і на твої діла і попровадь їхніх синів,
17і хай світлість нашого Господа Бога буде на нас, і випрями для нас діла наших рук.