1Напоумлення Асафа. Боже, чому Ти відкинув до кінця, (чому) розгнівався твій гнів на овець твоєї отари?
2Згадай твій збір, який Ти придбав від давна. Ти відкупив палицю твого насліддя, це гора Сіон, де Ти в ній поселився.
3Підніми твої руки на їхні гордощі до кінця, на те, що лукаво вчинив ворог в твоїх святих.
4І вихвалялися ті, що Тебе ненавидять, посеред твого празника, поклали знаки, свої знаки, і не пізнали.
5Наче до горішнього входу,
6наче в лісі дерев вирубали сокирами її двері, разом сікачем і каменообробним знаряддям її знищили.
7Спалили огнем твою святиню, опоганили до землі поселення твого імени.
8Сказали їхні кревні разом в їхньому серці: Ходіть і випалимо з землі всі божі празники.
9Ми не побачили наших знамен, вже немає пророка, і Він нас більше не пізнає.
10Доки, Боже, ворог погорджуватиме, ворог роздражнюватиме твоє імя до кінця?
11Чому Ти відвертаєш твою руку і твою правицю з посеред твого лона до кінця?
12А Бог наш цар з перед віку, зробив спасіння посеред землі.
13Ти скріпив море в твоїй силі, Ти в воді знищив голови зміїв.
14Ти розторощив голови змія, Ти дав його в їжу етіопським народам.
15Ти роздер джерела і потоки, Ти висушив ріки Ітама.
16Твій є день, і твоя є ніч, Ти зробив світіння і сонце.
17Ти створив всі околиці землі. Літо і весну, Ти їх зліпив.
18Згадай це. Ворог зневажив Господа, і безумний нарід роздразнив твоє імя.
19Не віддай звірам душу, що Тобі визнається, не забудь до кінця душі твоїх бідних.
20Поглянь на твій завіт, бо затемнені землі наповнилися беззаконними домами.
21Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний і вбогий вихвалятимуть твоє імя.
22Встань, Боже, суди твій суд. Згадай твої зневаги від безумного цілий день.
23Не забудь голос тих, що моляться до Тебе. Гордість тих, що Тебе ненавидять, піднялася постійно до Тебе.