1На кінець. Тим, що ще зміняться, в память, Давида, на повчання,
2коли він спалив Сирійську Месопотамію і Сирію Сова, і Йоав повернувся і побив долину соли, дванадцять тисяч.
3Боже, Ти нас відкинув і нас знищив, Ти розгнівався і помилував нас.
4Ти потряс землею і настрашив її. Вилікуй її побиття, бо вона зрушилася.
5Ти показав тяжкі речі твому народові, Ти нас напоїв вином подиву,
6Ти дав знак тим, що Тебе бояться, щоб втекли від лиця лука.
7Щоб твої улюблені спаслися, спаси твоєю правицею і вислухай мене.
8Бог заговорив в святощах своїх: Зрадію і розділю Сікіму і виміряю долину мешкань.
9Мій Ґалаад, і мій Манассій, і Ефраїм сила моєї голови, Юда мій цар.
10Моав посуд моєї надії, Я простягну на Ідумею взуття моє, мені підкорилися чужинці (філистимці).
11Хто мене поведе до укріпленого міста? Хто мене поведе до Ідумеї?
12Чи не ти, Боже, що нас відкинув? І не вийдеш, Боже, в наших силах?
13Дай нам поміч у біді, і даремне спасіння людини.
14А в Бозі зробимо силу, і він погордить тими, що нам завдають клопіт.