1На кінець, в співах. Напоумлення Давида.
2Боже, будь чуйний до моєї молитви і не погорди моїм благанням,
3зглянься на мене і вислухай мене. Я засмутився в моїм роздумуванні і перелякався
4від голосу ворога і від пригнічення грішника, бо вони навернули на мене беззаконня і в гніві лютилися на мене.
5Моє серце в мені жахнулося, і на мене напав страх смерти.
6На мене найшли страх і тремтіння, і мене покрила темрява.
7І я сказав: Хто мені дасть крила наче голуба і полечу і спочину?
8Ось я віддалився, втікаючи, і я поселився в пустині.
9Я очікував того, що мене спасає від малодушности і бурі.
10Затопи, Господи, і поділи їхні язики, бо я побачив беззаконня і противомовство в місті.
11Вдень і вночі окружить його на його мурах, беззаконня і труд і неправедність посеред нього,
12і не забракло на його площах здирства і обмани.
13Бо якщо б ворог мене зневажав, я стерпів би, і якщо б той, що мене ненавидить, гордо говорив проти мене я сховався б від нього.
14Ти ж, чоловіче одного духа, мій володарю і мій знайомий,
15який разом насолоджував мене їжею, ми в однодумності ходили в божому домі.
16Хай на них найде смерть, і хай живими зійдуть до аду, бо лукавство в їхніх поселеннях посеред них.
17Бо я до Бога закликав, і Господь мене вислухав.
18Ввечорі і вранці і вполудне розповідатиму, сповіщу і Він вислухає мій голос.
19Він визволить в мирі мою душу від тих, що наближаються до мене, бо в багатьох (обставинах) були зі мною.
20Бог вислухає і упокорить їх, Він, що є перед віками. Бо немає для них зміни і вони не побоялися Бога.
21Він простягнув свою руку, щоб віддати. Вони опоганили його завіт.
22Вони розділилися від гніву його лиця, і приблизилося його серце. Його слова були мякшими від олії, і вони - стріли.
23Вкинь на Господа твою турботу, і Він тебе вигодує. Не дасть праведному захитатися на віки.
24Ти ж, Боже, зведеш їх до джерела зітління. Мужі крови і обмани до половини не доведуть своїх днів. Я ж, Господи, надіюся на Тебе.