1На кінець. Господнього раба Давида.
2Законопереступний говорить в собі, щоб грішити, немає божого страху перед його очима.
3Томущо він хитро повівся з ним, щоб шукати його беззаконня і зненавидіти.
4Слова його уст беззаконня і обмана, він не забажав зрозуміти, щоб робити добро.
5Він задумував беззаконня на свому ліжку, став на всяку не добру дорогу, а злобою не знехтував.
6Господи, твоє милосердя в небі, і твоя правда до хмар.
7Твоя праведність наче Божа гора, твої суди - велика безодня. Господи, Ти спасаєш людей і скотину.
8Як Ти помножив твоє милосердя, Боже. А людські сини надіються на захоронок твоїх крил.
9Очманіють від обильності твого дому, і Ти їх напоїш потоком твоєї їжі.
10Бо в Тебе джерело життя, в твоїм світлі побачимо світло.
11Додай твоє милосердя тим, що тебе знають, і твою праведність тим, що праведні серцем.
12Хай до мене не прийде нога гордощів, і рука грішних хай не зрушить мене.
13Там впали ті, що чинять беззаконня, викинені були і не можуть встати.