1Чому розлютилися народи і народи повчилися марного?
2Встали царі землі, і володарі зібралися разом проти Господа і проти його Христа.
3Розірвім їхні кайдани і відкиньмо від себе їхнє ярмо.
4Той, що живе на небі, висміє їх, і Господь покпить з них.
5Тоді Він заговорить до них в своїм гніві і в своїй люті зведе на них замішання.
6Я ж ним був поставлений царем над Сіоном - його святою горою,
7сповіщаючи господні накази. Господь сказав до мене: Ти є мій син, Я сьогодні тебе породив.
8Попроси в Мене, і дам тобі народи в твою спадщину і твоє насліддя - кінці землі.
9Ти їх пастимеш залізною палицею, розібєш їх наче глиняний посуд.
10І тепер, царі, розумійте. Навчіться, ви всі, що судите землю.
11Послужіть Господеві в страсі і радійте йому з тремтінням.
12Прийміть напімнення, щоб часом Господь не розгнівався і ви не згинули з праведної дороги. Коли нагло загориться його гнів, блаженні всі, що на нього надіються.