1Письмо Давида. Бережи мене, Господи, бо я на Тебе поклав надію.
2Я сказав Господеві: Ти мій Господь, бо не потребуєш моїх дібр.
3Святим, що в його землі Він подивугідно виконав в них всі свої побажання.
4Їхні немочі помножилися, після цього поспішили. Не зберу їхніх кривавих зборів, ані не згадаю їхніх імен моїми губами.
5Господь часть мого насліддя і моєї чаші. Ти той, що віддаєш мені моє насліддя.
6Виміри впали мені в найкращих (місцях). Бо і в мене моє насліддя найкраще.
7Поблагословлю Господа, що дав мені зрозуміння. Ще й до ночі мене карали мої нирки.
8Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він в мене з права, щоб я не захитався.
9Через це розвеселилося моє серце, і зрадів мій язик, а ще й моє тіло поселиться в надії,
10бо Ти не оставиш мою душу в аді, ані не даси твому преподобному побачити зітління.
11Ти мені обявив дороги життя. Ти наповниш мене радістю твоїм лицем, в твоїй правиці радощі до кінця.