1Давида до Ґоліята. Благословенний Господь Бог мій, що повчає мої руки на бій, мої пальці на війну.
2Моє милосердя і моя охорона, мій помічник і мій визволитель, мій оборонець, і на Нього я поклав надію, Він підкоряє мій нарід під мене.
3Господи, чим є людина, що Ти їй обявився, і людський син, що вшановуєш його?
4Людина уподібнилася до марноти, її дні минають наче тінь.
5Господи, прихили твої небеса і зійди, доторкнися гір, і задимляться.
6Заблесни блискавицею і розженеш їх, пішли твої стріли і замішаєш їх.
7Пішли твою руку з гори, визволи мене і спаси мене від великих бід, з руки чужих синів,
8яких уста висказали марне, і їхня правиця - правиця неправди.
9Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструннім псалтирі співатиму Тобі,
10що даєш царям спасіння, що спасаєш Давида твого раба від поганого меча.
11Визволи мене і спаси мене з руки синів чужинців, яких уста заговорили марне і їхня правиця - правиця неправди.
12Яких сини наче нові саджанці посаджені в їхній молодості, їхні дочки гарні, прикрашені наче подоба храму,
13їхні покої повні, що викидають з цього в це, їхні вівці багатоплідні, що множаться на їхніх дорогах,
14їхні воли годовані, немає запалої огорожі, ані проходу, ані крику на їхніх площах.
15Блаженним назвали нарід, в якого так є. Блаженний нарід, в якого Господь його Бог.