1Молитва бідного, коли він знеможений, і перед Господом вилиє своє благання.
2Господи, вислухай мою молитву, і мій крик хай прийде до Тебе.
3Не відверни від мене твоє лице. В той день коли я болію, прихили до мене твоє ухо. В тому дні коли я закличу до Тебе, швидко мене вислухай.
4Бо мої дні пропали наче дим, і мої кості висохли наче сухі поліна.
5Я побитий наче трава і моє серце висохло, бо я забув їсти мій хліб.
6Від голосу мого стогону прилипла моя кість до мого тіла.
7Я уподібнився до пустинного пелікана, я став наче сова в розвалинах дому,
8Я чував і я став наче самотній горобець на даху.
9Цілий день мене гнобили мої вороги, і ті, що мене хвалили мною клялися.
10Бо я їв попіл наче хліб і я плачем розводив мій напиток
11від лиця твого гніву і твоєї люті, бо піднявши Ти мене скинув вниз.
12Мої дні відійши наче тінь, і я висох наче трава.
13Ти ж, Господи, остаєшся на віки, і твоя память в рід і рід.
14Ти, вставши, помилуєш Сіон, бо час його помилувати, бо прийшов час.
15Бо твої раби полюбили його каміння і помилують його порох.
16І народи злякаються Господнього імени і всі царі землі твоєї слави,
17бо Господь збудує Сіон і зявиться в його славі.
18Він поглянув на молитву впокорених і не погордив їхнім благанням.
19Хай це запишеться для іншого роду, і відбудований нарід похвалить Господа,
20бо Він поглянув зі своєї святої висоти, Господь поглянув з неба на землю,
21щоб почути стогін скованих, визволити синів тих, що забиті,
22сповістити в Сіоні господне імя і його хвалу в Єрусалимі,
23коли народи і царства зберуться разом, щоб служити Господеві.
24Він йому відповів в дорозі його сили: Сповісти мені зменшення моїх днів.
25Не поведи мене в половину моїх днів, в роді родів твої літа.
26Господи, Ти на початках заснував землю, і небеса є діла твоїх рук.
27Вони згинуть, Ти ж остаєшся, і всі постаріються наче плащ, і Ти їх зміниш наче одіж, і вони зміняться.
28Ти ж є той самий, і твої літа не зменшаться.
29Сини твоїх рабів поселяться, і їхнє насіння стоятиме на віки.