1Чоловік, що бажає відлучитися від друзів, шукає причини, а завжди буде погордженим.
2Мудрости не потребує той, в кого брак розуму, бо радше водиться безумністю.
3Коли безбожний прийде в глибину зла нехтує, а на нього находить непошана і погорда.
4Слово - глибока вода в серці чоловіка, ріка, що википає, і джерело життя.
5Не добре чудуватися лицем безбожних, ані не є праведно зводити праведного на суді.
6Губи безумного провадять його до зла, а його уста накликають смертельну сміливість.
7Уста безумного є його знищенням, а його губи засідка для його душі.
8Страх лінивих скидає вділ, а душі мужів-жінок голодуватимуть.
9Хто себе не оздоровляє в своїх ділах є братом тих, що його замучують.
10Господне імя у величности сили, а ті праведні, що до нього прибігають, будуть піднесені вгору.
11Маєток богатого чоловіка - сильне місто, а її велика слава кидає тінь.
12Перед знищенням серце чоловіка піднімається вгору, і перед славою упокоряється.
13Як хто відповідає словом раніше ніж послухати, це йому встид і погорда.
14Розумний слуга утихомирює гнів чоловіка. Малодушного ж чоловіка хто стерпить?
15Серце розумного здобуває сприймання, а уха мудрих шукають зрозуміння.
16Дар людини побільшує її і з володарями її садить.
17Праведний є своїм оскаржувачем на початку мови. Коли ж нападе противник, він оскаржується.
18Насліддя спиняє сварку, а між владами ставить границю.
19Коли брат помагає братові (вони) наче сильне і високе місто, а кріпкі наче оснований царський дім.
20З плодів уст чоловік наповняє свій живіт, а від плодів своїх губ насититься.
21Смерть і життя в руці язика, а хто над ним панує їстиме його плоди.
22Хто знайшов добру жінку, знайшов ласки, а від Бога одержав радість. Хто викидає добру жінку, викидає добро, а хто держить розпусну дурний і безбожний. Безумність чоловіка нищить його дороги, а він Бога винуватить своїм серцем.