1Отож, коли є яка втіха в Христі, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, -
2доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однієї душі й однієї думки.
3Нічого не робіть для суперечок або для марнословства, але в покорі майте один одного більшим за себе.
4Хай кожний дбає не про себе, але і про ближнього.
5Плекайте в собі ті самі думки, що були і в Христа Ісуса.
6Він, маючи Божу природу, не вважав за здобич бути рівним Богові,
7але принизив самого себе, прийняв вигляд раба, став подібним до людини, і в подобі з'явився як людина;
8упокорив себе, став слухняним аж до смерти, - і то до смерти хресної.
9Тому Бог підніс його, дав йому ім'я понад усяке інше ім'я,
10щоб перед ім'ям Ісуса вклонилося кожне коліно - і небесних, і земних, і підземних;
11і щоб кожною мовою визналося, що Ісус Христос - це Господь на славу Бога Батька!
12Тому, мої улюблені, як ото ви завжди слухали, - не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, - зі страхом і тремтінням працюйте для свого спасіння!
13Бо то Бог викликає у вас і бажання і дію - доброю волею.
14Все чиніть без нарікання і вагання,
15щоб ви були непорочними і простими, невинними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила в світі,
16держачи слово життя мені на похвалу в Христовий день, що недаремне я біг, недаремне трудився.
17Але коли й стаю жертвою при жертві й службі вашої віри, то радію і співрадію з усіма вами.
18Так само й ви радійте та співрадійте зі мною.
19Надіюся в Господі Ісусі послати незабаром до вас Тимофія, щоб і я звеселився духом, впевнившись про вас.
20Бо не маю нікого іншого щирішого, хто б ревніше клопотався про вас;
21адже всі шукають свого, а не того, що Ісуса Христа.
22Досвідченість же його знаєте, бо наче син батькові послужив зі мною для благої вістки.
23Надіюся послати його, щойно довідаюся, що він зі мною.
24Але сподіваюся в Господі, що й сам незабаром прийду.
25Вважав за потрібне послати до вас Епафродита - мого брата, помічника і співвояка, та вашого посланця і служителя в моїй потребі.
26Адже він побивався за всіма вами й тужив, бо ви почули, що він хворів.
27Бо таки хворів смертельно, але Бог помилував його, - і не тільки його, а й мене, щоб я не переживав смуток за смутком.
28Отже, швидко послав я його, щоб, побачивши його, ви знову зраділи, та і я був без смутку.
29Прийміть же його в Господі з повною радістю - і шануйте таких,
30бо він наблизився був до смерти за справу Христа, наражаючи своє життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг для мене.