1Ось на горах ноги тих, що звіщають, і вони звіщають мир. Святкуй, Юдо, твої празники, віддай твої молитви, томущо більше не додадуть перейти на старіння. Закінчено, викинено.
2Прийшов той, що дихає в твоє лице, що взятий з скорботи. Стережи дорогу, скріпи бедра, будь дуже мужний силою,
3томущо Господь відвернув гордість Якова так як гордість Ізраїля, томущо трясучи витрясли їх і їхнє галуззя,
4знищили зброю їхньої сили в людях, сильних мужів, що гралися в огні. Вуздечки їхніх колісниць і коні в дні його приготовлення замішаються в дорогах,
5і замішаються колісниці і сплетуться на рівнинах. Вид їхній наче світила огня і наче блискавки, що пробігають.
6І їхні вельможі будуть згадані і втечуть в день і знеможуть в їхній ході і поспішаться на мури і приготовлять їхню сторож.
7Брами рік відкрилися, і царства впали,
8і основа відкрита, і вона піднялася, і її раби були ведені наче голубки, що видають голос в їхніх серцях.
9І Ніневія, як купіль води її води, і вони не стали, втікаючи, і не було того, хто бачив.
10Розграбували срібло, розграбували золото, і не було кінця її красі. Обтяженим був понад усе її бажаний посуд.
11Витрясення і стрясення і тремтіння і зламання серця і колін ослаблення і болі по всіх бедрах, і лице всіх як саджа котла.
12Де є поселення левів і пасовисько, що є левенят, куди пішов лев, щоб туди увійти, левеня лева і не було того, хто страшив?
13Лев захопив досить для своїх левенят і задушив для своїх левів і наповнив ловом своє гніздо і своє поселення добиччю.
14Ось Я проти тебе, говорить Господь Вседержитель, і спалю в димі твоє множество, і твоїх левів пожере меч, і вигублю з землі твій лов, і твої діла більше не почуються.