1На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса
2і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому.
3Бо Ірод, схопивши Івана, зв'язав його й посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа.
4Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати.
5Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком.
6Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові;
7він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить.
8Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя.
9Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати;
10послав відтяти голову Іванові у в'язниці.
11Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері.
12Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса.
13Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст.
14Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих.
15А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу.
16Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба п'ять хлібів та дві риби.
18А Він велів: Принесіть їх мені сюди.
19І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні -народові.
20І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів.
21А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
22І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей.
23Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один.
24Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.
25У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю.
26А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.
27Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся.
28Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді.
29Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса.
30Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене!
31І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?
32Як увійшли вони до човна, вітер ущух.
33А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син.
34Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську.
35Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих
36і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися.