1Говорив же і до учнів: Був один багатий чоловік, що мав управителя; на нього нарікали, нібито він розтрачує його майно.
2Покликавши його, сказав до нього: Що оце я чую про тебе? Дай звіт за своє врядування, бо більше не зможеш управляти.
3Став міркувати собі управитель: Що маю робити, - мій пан забирає від мене управління? Копати не можу, жебракувати соромлюся.
4Знаю, що зроблю: коли буду відсторонений від управління, то хай приймуть мене до своїх осель.
5І, покликавши кожного з боржників свого пана, спитав першого: Скільки винен ти моєму панові?
6Той відповів: Сто мір оливи. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п'ятдесят.
7Потім спитав другого: А ти скільки винен? Той сказав: Сто мір пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят.
8І похвалив пан несправедливого управителя, бо той мудро зробив. Бо сини цього світу мудріші від синів світла в своєму роді.
9І я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, - прийняли вас до вічних осель.
10Вірний у найменшому - і у великому вірний; несправедливий у найменшому - і у великому несправедливий.
11Тож коли в неправдивім майні ви не були вірні, то хто вам довірить правдиве?
12І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше?
13Жоден раб не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні.
14Чули все це фарисеї, що були грошолюбці, - і сміялися з нього.
15І він сказав їм: Ви вдаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що в людях високе, - мерзенне перед Богом.
16Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство і кожний його здобуває силою.
17Швидше небо й земля минуться, ніж пропаде хоч одна риска із закону.
18Кожен, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; а хто одружується з відпущеною від чоловіка, - теж перелюб чинить,
19Один чоловік був багатий, зодягався в багряницю та висон і розкішно бенкетував щодня.
20А другий - бідний, на ім'я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах
21і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; пси, приходячи, облизували його рани.
22Сталося, що бідний помер, і понесли його ангели на лоно Авраамове; помер же й багатий і його поховали.
23І терплячи муки пекла, він звів свої очі й побачив здаля Авраама та Лазаря на його лоні.
24І закричав, кажучи: Батьку Аврааме, помилуй мене і пошли Лазаря, щоб змочив кінчик пальця свого в воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум'ї.
25Авраам же промовив: Дитино, згадай, як ти одержував добра свої за свого життя, а Лазар - одне лихо. А тепер тут тішиться він, ти ж мучишся.
26І, крім усього цього, між нами й вами лежить безодня велика, щоб ті, що хочуть перейти звідси до вас, не змогли, ані звідти до нас не переходили.
27Сказав же: Благаю тебе, батьку, пошли ти його до оселі мого батька,
28бо маю п'ятьох братів, засвідчити їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждань.
29Авраам відповів: Мають Мойсея та пророків: хай їх слухають.
30А він вів далі: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються.
31Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тим, хто з мертвих воскресне.