1Замовкли ж і три його друзі, щоб більше не відповідати Йовові. Бо Йов був праведний перед ними.
2Розлютившись Еліус син Варахіїла, Вузіт з роду Рам з Авсітідійської країни, розлютився ж дуже на Йова, томущо він проголосив себе праведним перед Господом.
3І дуже розлостився проти трьох друзів, томущо не змогли відповісти Йовові і поклали його за безбожного.
4А Еліус стерпів дати відповідь Йовові, томущо вони старші від нього днями.
5І побачив Еліус, що немає відповіді в устах трох мужів, і розлостився своїм гнівом.
6Підібравши ж Еліус син Варахіїла Вузіт, сказав: Я ж є наймолодший в часі, а ви є старші. Тому я замовчав, боючись сповістити вам своє вміння.
7Я сказав, що: Це не час, що говорить, а в багатьох роках не пізнали мудрости.
8Але дух є в смертних людях, а вдихання Вседержителя є те, що навчає.
9Не многолітні мудрі, ані не старці знають суд.
10Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю.
11Послухайте мої слова. Бо скажу вам, що слухаєте, доки не дослідите слова.
12І так як ви зрозумію, і ось не було в вас того, що оскаржував Йова, що відповідав на його слова.
13Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, додали ми Господеві.
14Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова.
15Вони жахнулися, більше не відповіли, в них слова пропали.
16Я був терпеливий, бо не говорили, бо стояли, не відповіли.
17А Еліус підібравши говорить:
18Знову говоритиму, бо я є повний слів, бо мене вбиває дух живота.
19А мій живіт наче бордюг солодкого молодого вина, що кипить, що завязаний, чи наче надутий ковальський міх.
20Я заговорю, відкривши губи, щоб спочити.
21Бо я не соромитимуся людини, але ані не боятимуся смертної людини.
22Бо не вмію подивляти обличчя. Якщо ж ні, і мене поїсть міль.