1В часі тому, говорить Господь, винесуть кості царів Юди і кості їхніх володарів і кості священиків і кості пророків і кості тих, що живуть в Єрусалимі з їхніх гробниць,
2і викладуть їх перед сонцем і перед місяцем і перед всіма звіздами і перед всім небесним військом, яких вони полюбили, і яким вони послужили, і за якими вони пішли за ними, і яких держалися, і яким поклонилися. Не будуть оплакані, ані не будуть поховані і будуть на приклад на лиці землі,
3бо вони вибрали смерть радше ніж життя, і всім осталим, що осталися з того роду, на всякому місці куди лиш їх вижену туди.
4Бо так говорить Господь: Чи той, хто паде, не встає? Чи той, хто відвертається, не повернеться?
5Чому відвернувся мій нарід безсоромним відверненням і вони скріпилися у їхній постанові і не забажали повернутися?
6Сприйміть і послухайте. Чи не так скажуть: Немає чоловіка, що кається у своїй злобі, кажучи: Що я вчинив? Спинився бігун від свого бігу як спочений кінь у своїм іржанні,
7і лелека на небі пізнала свій час, голуб і ластівка, молодий воробець стерегли часи їхніх приходів, а мій нарід не пізнав господних присудів.
8Як говорите, що: Ми мудрі, і з нами є господний закон? На даремно була погана тростина в писарів.
9Мудрі завстидалися і злякалися і були схоплені, бо знехтували господним словом. Яка в них мудрість?
10Через це дам їхніх жінок іншим і їхні поля тим, що успадковують,
11***
12***
13і зберуть їхній врожай, говорить Господь. Немає винограду на винограді, і немає фіґів на фіґах, і листя облетіло.
14Чому ми сидимо? Зберіться і ввійдемо до сильних міст і будьмо відкиненими, бо Бог нас відкинув і напоїв нас водою жовчі, бо ми згрішили перед Ним.
15Ми зібралися на мир, і не було добра, на час лікування, і ось біда.
16З Дану почуємо голос його метких коней, від голосу їзди іржання його коней здригнулася вся земля. І прийде і пожере землю і її повноту, місто і тих, що в ньому живуть.
17Томущо ось Я висилаю на вас зміїв, що вбивають, яким немає заклинання, і покусають вас.
18Вони невилічимі з болем вашого серця, що відходить.
19Ось голос дочки мого народу з землі здалека: Чи Господь не є в Сіоні? Чи цар не є там? Чому мене розгнівили своїми різьбленими і чужими марнотами?
20Пройшло літо, минули жнива, і ми не спаслися.
21Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, болі як в тої, що родить.
22Чи немає масті в Ґалааді, чи там немає лікаря? Чому не прийшло оздоровлення дочки мого народу?
23Хто дасть моїй голові воду і моїм очам джерело сліз, і оплакуватиму мій нарід в день і вночі, побитих дочки мого народу?