1Слово, що було до Єремії від Господа кажучи:
2Встань і зійди до дому гончара, і там послухай мої слова.
3І я зійшов до дому гончара, і ось він робить діло на каменях.
4І впала посудина, яку він робив його руками, і він знову зробив другий такий самий посуд, так як вгодно перед ним зробити.
5І господне слово було до мене, кажучи:
6Чи Я не зможу з вами зробити так як цей гончар, доме Ізраїля? Ось ви є як глина гончара в моїх руках.
7(Як) Я виголошу рішення на нарід, чи на царство, щоб їх вигубити і знищити,
8і той нарід повернеться від свого зла, і Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити.
9І (як) Я вимовлю рішення на нарід і на царство, щоб збудувати і щоб насадити,
10і зроблять зло переді Мною, щоб не послухатися мого голосу, і Я розкаюся за добро, яке Я рішив їм зробити.
11І тепер скажи до мужів Юди і до тих, що живуть в Єрусалимі: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Хай же кожний відвернеться від його поганої дороги, і зробіть ваші задуми добрими.
12І вони сказали: Станьмо як мужі, бо підемо за нашими відступствами і кожний зробимо те, що миле його поганому серцю.
13Через це так говорить Господь: Запитайте в народах: Хто таке почув? Дуже страшним є те, що зробила дівчина Ізраїль.
14Чи забракнуть виступи в камені, чи сніг у Ливані? Чи сильна вода несена вітром зверне (в бік)?
15Бо Мене забув мій нарід, на марно курили ладан. І послабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги кудою ходити,
16щоб поставити їхню землю на знищення і вічне сичання. Всі, що проходять через неї жахнуться, і покивають їхньою головою.
17Я розсію їх перед лицем їхніх ворогів як палючий вітер, покажу їм день їхнього знищення.
18І вони сказали: Ходіть задумаймо задум проти Єремії, бо не згине закон священика і рада розумного і слово пророка. Ходіть і побємо його язиком і почуємо всі його слова.
19Вислухай мене, Господи, і вислухай голос мого оправдання.
20Чи віддається злом за добро? Бо сказали слова до моєї душі і сховали переді мною їхню кару. Згадай як я стояв перед твоїм лицем, щоб сказати про них добро, щоб відвернути від них твій гнів.
21Через це видай їхніх синів на голод і збери їх до рук меча. Хай їхні жінки будуть бездітні і вдови, і їхні мужі хай будуть вигублені смертю і їхня молодь хай впаде на війні від меча.
22Хай буде крик в їхніх домах, Ти нагло наведеш на них розбійників, бо вони приготовили слово, щоб мене схопити, і сховали проти мене засідки.
23І Ти, Господи, пізнав всяку їхню раду проти мене на смерть. Не зроби безвинними їхні неправедності перед твоїм лицем і не зітри їхні гріхи. Хай їхня слабість буде перед Тобою, в часі твого гніву вчини з ними.