1І сталося в році, в якому помер цар Озія, я побачив Господа, що сидів на високому і піднесеному престолі і дім повний його слави.
2І серафими стояли довкруг нього, шість крил в одного і шість крил в другого, і двома покривали лице і двома покривали ноги і двома літали.
3І вони кричали один до одного і казали: Святий, святий, святий Господь Саваот, вся земля повна твоєї слави.
4І одвірки піднялися від голосу, яким вони закричали, і дім наповнився диму.
5І сказав я: О, я нещасний, бо я вколений, бо будучи людиною і маючи нечисті губи я живу посеред народу, що має нечисті губи, і я моїми очима побачив Господа Саваота царя.
6І послано до мене одного з серафимів, і він в руці мав угля, яке взяв кліщами з жертівника,
7і доторкнувся до моїх уст і сказав: Ось це доторкнулося до твоїх губ і відніме твої беззаконня і очистить твої гріхи.
8І я почув голос Господа, що говорив: Кого пішлю, і хто піде до цього народу? І я сказав: Ось я. Пішли мене.
9І Він сказав: Піди і скажи цьому народові: Слухом почуєте і не зрозумієте, і дивлячись бачитимете і не побачите.
10Бо затовстіло серце цього народу, і своїми ухами тяжко чують і прижмурили свої очі, щоб часом не побачили очима і не почули ухами і не зрозуміли серцем і не повернулися і я їх не оздоровив.
11І я сказав: Аж доки, Господи? І Він сказав: Аж доки не будуть спустошені міста, щоб не були заселені, і доми, щоб не було людей, і земля останеться опущеною.
12І після цього Бог віддалить людей, і ті, що осталися на землі, розмножаться.
13І ще є на ній десятина, і знову буде для розграблення як теревинт і як жолудь коли відпаде від своєї оболонки.