1Господи, хто повірив нашїй вістці? І господнє рамено кому відкрилося?
2Він зійшов перед ним як дитина, як корінь в спрагненій землі, в ньому немає вигляду ані слави. І ми його побачили, і він не мав вигляду, ані краси.
3Але його вигляд безчесний, опущений понад всіх людей, людина, що була в рані, і обізнаний терпіти хворобу, бо відвертається його лице, він був збезчещений і вважався за ніщо.
4Цей несе наші гріхи і за нас терпить, і ми вважали, що він в болі і в рані і в скорботі.
5А він зранений був через наші гріхи і терпів хворобу через наші гріхи. На ньому напоумлення нашого миру, його синцем ми вилікувалися.
6Ми всі заблукали як вівці, людина збилася зі своєї дороги. І Господь його видав за наші гріхи.
7І він через зазнавання зла не відкриває уст. Як вівця був ведений на заріз і як ягня без голосу перед тим, що його стриже, так не відкриває своїх уст.
8В впокоренні взято його суд. Його рід хто розповість? Бо його життя забирається з землі, через беззаконня мого народу його поведено на смерть.
9І дам злобних замість його похорону і багатих замість його смерти. Бо він не вчинив беззаконня, ані не знайдено обмани в його устах.
10І Господь бажає його очистити від рани. Якщо дасьте за гріхи, ваша душа побачить насіння, що довго живе. І Господь бажає забрати
11біль його душі, показати йому світло і створити розумом, оправдати праведного, що добре служить багатьом, і він понесе їхні гріхи.
12Через це він унаслідить багатьох і розділить добич сильних, тому що його душа була передана на смерть, і він був зачислений до беззаконних. І він поніс гріхи багатьох і через їхні гріхи був виданий.