1Тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на посланця і архиєрея нашого віровизнання - Ісуса,
2який вірний тому, хто поставив його, як ото і Мойсей у всьому його домі.
3Бо він гідний настільки більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім.
4Адже кожний будинок хтось будує, а той, хто збудував усе, - Бог.
5Мойсей же був вірний у всьому його домі, як слуга -для свідчення сказаного.
6Христос же - як Син у своєму домі, - а цим домом є ми, якщо [аж до кінця впевнено] збережемо відвагу та похвалу надії.
7Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, як почуєте його голос,
8не робіть закам'янілими ваші серця, як ото було під час випробування у день спокуси в пустині, -
9де [мене] спокушували ваші батьки, - випробовували [мене] й побачили мої вчинки
10упродовж сорока років. І тому я обурився цим родом і сказав: Постійно вони баламутяться серцем, не пізнали вони моїх шляхів,
11тому я присягнув у своїм гніві, що вони не ввійдуть до мого спочинку.
12Остерігайтеся, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невіри, щоб відступити від живого Бога;
13але потішайте себе щодня, доки це нині триває, щоб не закам'янів дехто з вас оманою гріха.
14Бо ми стали співучасниками Христа, якщо початок життя твердо збережемо аж до кінця, -
15як ото мовиться: Сьогодні, коли почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваші серця, як було під час нарікань.
16Бо хто ті, що почули, але прогнівили? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17Ким же він обурювався сорок років? Чи не тими, що згрішили і чиї кості полягли в пустині?
18Кому присягав, що не ввійдуть до його спочинку, як не тим, що противилися?
19І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!