1І Йосиф, припавши до лиця свого батька, заплакав по нім і поцілував його.
2І заповів Йосиф своїм рабам погребникам забальсамувати свого батька, і забальсамували погребники Ізраїля.
3І сповнилося йому сорок днів, бо так налічують дні бальсамування. І оплакали його Єгиптяни сімдесять днів.
4Коли ж минули дні оплакування, заговорив Йосив до вельмож Фараона, кажучи: Якщо я знайшов ласку перед вами, заговоріть у вуха Фараона, кажучи:
5Мій батько закляв мене кажучи: У гробі який я собі викопав в ханаанській землі, там мене поховаєш. Тепер, отже, пішовши, поховаю мого батька і повернуся.
6І сказав Фараон: Іди, поховай твого батька, так як тебе закляв.
7І пішов Йосиф поховати свого батька, і пішли з ним всі раби Фараона і старшини його дому і всі старшини єгипетскої землі,
8і ввесь дім Йосифа і його брати і ввесь дім його батька, і кревних і овець і волів залишили в землі Ґесем.
9І пішли з ним і колісниці і коні, і був дуже великий табір.
10І прийшли до току Атада, що є за Йорданом, і оплакали його великим і дуже сильним голосінням. І вчинив голосіня свому батькові сім днів.
11І побачили мешканці ханаанської землі голосіння на току Атада і сказали: Це велике голосіння для єгиптян. Через це названо імя місця: Голосіння Єгипту, що є за Йорданом.
12І йому зробили його сини так як він їм заповів, і там його поховали.
13І його взяли його сини до ханаанської землі і поховали його в подвійній печері, яку вкупив Авраам на посілість гробу, печеру в Ефрона Хеттея напроти Мамврії.
14І повернувся Йосиф до Єгипту, сам і його брати і ті, що пішли поховати його батька.
15Побачивши ж брати Йосифа, що їх батько помер, сказали: Щоб часом не згадав Йосиф наше зло, і віддачею не віддав нам все зло, яке виказали ми йому.
16І прийшовши до Йосифа, сказали: Твій батько закляв перед своєю смертю, кажучи:
17Так скажіть Йосифу: Відпусти їм несправедливість і їхній гріх, бо виказали тобі зло. І тепер прости несправедливість божих рабів твого батька. І заплакав Йосиф, як вони говорили до нього.
18І прийшовши до нього, сказали: Ось Ми твої раби.
19І сказав їм Йосиф: Не бійтеся, бо я є божим.
20Ви змовилися проти мене на зло, Бог же рішив про мене на добро, щоб лиш сталося так як сьогодні, щоб прокормити численний нарід.
21І сказав їм: Не бійтеся, я прогодую вас і ваші доми. І потішив їх, і заговорив їм до серця.
22І поселився Йосиф в Єгипті, він і його брати і ввесь дім його батька. І пожив Йосиф сто десять літ.
23І побачив Йосиф Ефраїмових дітей аж до третього покоління, і сини Махіра сина Манассії народилися при бедрах Йосифа.
24І сказав Йосиф своїм братам, кажучи: Я вмираю; відвідинами ж відвідає вас Бог і виведе вас із цієї землі до землі, яку Бог обіцяв нашим батькам Авраамові і Ісаакові і Якову.
25І закляв Йосиф синів Ізраїля, кажучи: У відвідинах, якими вас Бог відвідає, винесете і мої кості з вами звідси.
26І Йосиф помер сто десять літним, і його поховали і поклали його в труну в Єгипті.