1Йосифа ж привели до Єгипту, і вкупив його з руки Ісмаїлітів, які привели його туди, Петефрій євнух Фараона, голова сторожі, муж єгиптянин.
2І був Господь з Йосифом, і був чоловіком здібним і був при панові в домі єгиптянина.
3Знав же його пан, що Господь з ним, і що він лиш чинить, Господь добре веде.
4І знайшов Йосиф ласку перед своїм паном, догоджував же йому, і він поставив його над своїм домом і все, що його було, дав в руки Йосифа.
5Сталося ж, після того як поставив його над своїм домом і над усім, що його було, і поблагословив Господь дім Єгиптянина задля Йосифа, і господне благословення було на всім його маєтку в домі і в полі.
6І передав все, що його було, в руки Йосифа і не знав нічого про своє, хіба про хліб, який сам їв. І був Йосиф гарний на вид і дуже красний лицем.
7І сталося, після цих слів і закинула жінка його пана свої очі на Йосифа, і сказала: Поспи зі мною.
8Він же не забажав, сказав же жінці свого пана: Якщо мій пан не знає через мене нічого в своїм домі і все, що його є, дав в мої руки,
9і не осталось в цій хаті поза мною нічого, ані не затримано від мене нічого лиш ти, томущо ти його жінка, і як вчиню це погане слово і згрішу перед Богом?
10Коли ж говорила день за днем Йосифові, і не слухав її, щоб лежати з нею, щоб бути з нею.
11Сталося ж, в якийсь такий день ввійшов Йосиф до дому робити своє діло, і всередині не було нікого з тих, що в хаті,
12і схопила його за одіж, кажучи: Переспись зі мною. І оставивши одіж в її руках, втік і вийшов геть.
13І сталося як побачила, що залишив свою одіж в її руках і втік і вийшов геть,
14і закликала тих, що були в домі і сказала їм, кажучи: Глядіть, ввів нам раба Єврея, щоб насміявся з нас. Ввійшов до мене, кажучи: Переспись зі мною, і я закричала великим голосом.
15Коли ж він почув, що я підняла мій голос і закричала, залишивши свою одіж у мене, втік і вийшов геть.
16І залишає одіж при собі, доки не прийшов пан до свого дому.
17І заговорила до нього за цими словами, кажучи: Ввійшов до мене раб єврей, якого ти ввів до нас, щоб поглузувати з мене сказав і мені: Пересплю з тобою.
18Як же почув, що я підняла мій голос і закричала, залишив свою одіж у мене і втік і вийшов геть.
19Сталося ж, як почув його пан слова своєї жінки, які сказала до нього, кажучи: Так вчинив мені твій раб, і розлостився злістю.
20І взявши Йосифа, пан вкинув його до вязниці, до місця де держаться там в вязниці вязні царя.
21І був Господь з Йосифом і злив на нього милосердя, і дав йому ласку перед головним сторожем,
22і головний сторож дав вязницю і всіх вязнів, які в вязниці, і все, що там творять, в руки Йосифу.
23Головний сторож вязниці сам не був обізнаний в нічому. Бо все було в руці Йосифа, томущо Господь був з ним і все, що він чинив, Господь добре провадив його руками.