1Поселився же Яків в землі, де жив його батько, в ханаанській землі.
2Це ж роди Якова. Йосиф мав пятнадцять літ, коли пас вівці з своїми братами, будучи молодим, з синами Валли і з синами Зелфи жінок свого батька. Приніс же Йосиф погану хулу до свого Ізраїля батька.
3Яків же полюбив Йосифа більше від всіх своїх синів, бо син народився йому в старості. Зробив же йому плаща різнобарвного.
4Брати ж його, бачачи, що батько любить його білше від всіх своїх синів, зненавиділи його, і не могли говорити до нього нічого мирного.
5Як же Йосиф побачив сон, сповістив своїм братам,
6і сказав їм: Послухайте цей сон, який приснився мені.
7Здавалося мені, що ми серед рівнини вязали снопи, і мій сніп встав і випростувався, ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопу.
8Сказали ж йому брати: Чи царюючи, царюватимеш над нами, чи пануючи, пануватимеш над нами? І додали ще більше ненавидіти його через його сон і через його слова.
9Побачив же другий сон і розповів його свому батькові і своїм братам, і сказав: Ось приснився мені інший сон, наче мені поклонялися сонце і місяць і одинадцять звізд.
10І заборонив йому його батько і сказав йому: Що це за сон, який приснився тобі? Чи і приходячи, прийдемо я і твоя матір і твої брати поклонитися тобі до землі?
11Позавиділи же йому брати його, батько ж його збереіг слово.
12Пішли ж його брати пасти вівці свого батька до Сихему.
13І сказав Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. Сказав же йому: Ось я.
14Сказав же йому Ізраїль: Пішовши, поглянь чи твої брати і вівці здорові, і сповісти мені. І післав його з хевронської долини, і пішов до Сихему.
15І знайшов його чоловік, як він блукав в долині. Запитав же його чоловік, кажучи: Що шукаєш?
16Він же сказав: Шукаю моїх братів, скажи мені, де пасуть.
17Сказав же йому чоловік: Відійшли звідси, бо я чув, як вони говорили: Підім до Дотаїму. І пішов Йосиф за своїми братами і знайшов їх в Дотаїмі.
18Побачили ж його здалека, раніше ніж він наблизився до них, і задумали зло, щоб його убити.
19Сказав же кожний до свого брата: Ось той сновида іде,
20тепер, отже, ходіть, убємо його, і вкинемо його в одну з ям, і скажемо: Грізний звір зїв його; і побачимо, що буде з його снів.
21Почувши ж, Рувим вирвав його з їх рук, і сказав: Не убємо його до душі.
22Сказав же їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в цю яму, що в пустині, руки ж не піднесіть на нього; щоб його вирвати з їхніх рук і його віддати його батькові.
23Сталося ж, коли прийшов Йосиф до своїх братів, скинули з Йосифа різнобарвний плащ, що на ньому,
24і взявши, вкинули його до ями. Яма ж порожна, не мала води.
25Сіли ж їсти хліб і, поглянувши очима, побачили, і ось мандрівники - Ісмаїліти ішли з Ґалааду, і їхні верблюди кишіли тиміямами і смолою і миром. Ішли ж, щоб піти до Єгипту.
26Сказав же Юда до своїх братів: Яка користь коли забємо нашого брата і сховаємо його кров?
27Ходіть, віддаймо його цим Ісмаїлітам, а наші руки хай не будуть на ньому, бо він є нашим братом і нашим тілом. Послухали ж його брати.
28І проходили люди Мадіяніти купці, і витягнули і вивели Йосифа з ями, і віддали Йосифа Ісмаїлітам за двадцять золотих, і повели Йосифа до Єгипту.
29Повернувся ж Рувим до ями, і не побачив Йосифа в ямі, і роздер свою одіж.
30І повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця немає, я ж куди тепер піду?
31Взявши ж плащ Йосифа, зарізали козла і замазали кровю плащ.
32І післали різнобарвний плащ і принесли свому батькові, і сказали: Це ми знайшли, пізнай чи це плащ твого сина чи ні.
33І пізнав його і сказав: Це плащ мого сина, злющий звір його пожер, звір вкрав Йосифа.
34Роздер же Яків свою одіж, і поклав мішок на свої бедра, і оплакував свого сина багато днів.
35Зібралися ж всі його сини і дочки, і прийшли потішити його, і не бажав потішитися кажучи, що: Піду до мого сина до аду, плачучи. І його оплакував його батько.
36Мадіяни ж віддали Йосифа до Єгипту Петефрієві евнухові Фараона, голові сторожі.