1Почув же Яків слова синів Лавана, що говорили: Яків забрав все, що (було) нашого батька, і з того, що (було) нашого батька, зробив усю цю славу.
2І побачив Яків лице Лавана, і ось не було до нього як вчера і третого дня.
3Сказав же Господь до Якова: Повернися до землі твого батька і до твого роду, і буду з тобою.
4Виславши ж Яків, покликав Лію і Рахиль на рівнину де (були) отари,
5і сказав їм: Бачу я лице вашого батька, що не є до мене як учора і третого дня. Бог же мого батька був зі мною.
6І ви ж знаєте, що всією моєю силою я послужив вашому батькові.
7А ваш батько обманув мене, перемінив і мою зарплату десяти овець, і не дав йому Бог мені вчинити зло.
8Коли так сказав: Пасасте буде твоя зарплата, і родяться всі вівці пасасті; коли ж сказав: Біле буде твоєю зарплатою, і родяться всі вівці білі.
9І Бог відібрав всю скотину вашого батька і дав їх мені.
10І сталося, коли вівці парувалися, і я побачив їх в сні моїми очима, і ось козли і барани крапчасті і пасасті і крапчасто переполасі скакали на овець і кіз.
11І сказав мені Божий ангел у сні: Якове; я ж сказав: Що є?
12І сказав: Поглянь твоїми очима, і подивись на козлів і баранів крапчастих і пасастих і крапчасто переполасих, що скачуть на овець і кіз. Бо я побачив те, що тобі робить Лаван.
13Я є Бог, що зявився тобі в божому місці, де ти мені там помазав стовп і помолився там мені молитвою. Нині, отже, встань і вийди з цієї землі, і йди до землі твого народження, і буду з тобою.
14І відповівши, Рахиль і Лія сказали йому: Немає нам більше часті чи насліддя в хаті нашого батька.
15Чи не як чужинки вважалися ми ним? Бо продав нас і зїв як страву наші гроші.
16Усе багатство і славу, яку забрав Бог у нашого батька, буде нам і нашим дітям. Тепер, отже, що сказав тобі Бог, чини.
17Вставши ж, Яків взяв своїх жінок і своїх дітей на верблюдів,
18і забрав ввесь свій маєток і ввесь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все своє, щоб відійти до свого батька Ісаака до Ханаанської землі.
19Лаван же пішов стригти своїх овець. Вкрала же Рахиль ідоли свого батька.
20Скрив же Яків Лаванові сирійцеві, щоб не сповістити йому, що відходить,
21і він відійшов і все, що його, і перейшов ріку, і пішов до гори Галаад.
22Сповіщено же Лавану сирійцеві третого дня, що втік Яків,
23і взявши всіх своїх братів з собою, гнався слідом за його дорогою сім днів, і наздігнав його в горі Галаад.
24Прийшов же Бог вночі у сні до Лавана сирійця і сказав йому: Вважай на себе, щоб часом не сказав ти Якову злого.
25І наздігнав Лаван Якова. Яків же поставив своє шатро на горі. Лаван же розставив своїх братів в горі Галаад.
26Сказав же Лаван Якову: Що ти зробив? Чому ти скрито втік, і обікрав мене, і забрав моїх дочок, як полонених мечем?
27І якщо б ти мені звістив, відіслав би я тебе з радістю і з музиками, тимпанами і гітарами.
28Чи не вдостоївся я поцілувати моїх дітей і дочок. Тепер же безглуздо вчинив ти.
29І тепер моя рука має силу зло тобі вчинити. Але Бог твого батька вчера сказав мені кажучи: Стережися, щоб часом не сказав ти Якову злого.
30Тепер отже іди. Бо думкою ти задумав відійти до дому свого батька. Чому викрав ти моїх богів?
31Відповівши ж, Яків сказав Лаванові: Бо я сказав: Щоб часом не відібрав ти твоїх дочок від мене і все, що в мене.
32Пізнавай, що твого є у мене, і візьми. І не впізнав у нього нічого. І сказав Яків: В кого лиш знайдеш твоїх божків, не житиме перед нашими братами. Не знав же Яків, що його жінка Рахиль їх викрала.
33Увійшовши ж Лаван до хати Лії, пошукав і не знайшов. І вийшовши з хати Лії, шукав і в домі Якова і в домі двох рабинь, і не знайшов. Ввійшов же і до хати Рахилі.
34Рахиль же взяла ідоли і поклала їх до верблюджого сідла і сіла на них.
35І сказала свому батькові: Не бери за зле пане, не можу встати перед тобою, бо у мене є за звичаєм жінок. Пошукав же Лаван по всій хаті і не знайшов ідолів.
36Розгнівався же Яків і сварив на Лавана. Відповівши ж, Яків сказав Лаванові: Яка моя несправедливість і який мій гріх, що ти за мною гнався,
37і що перешукав ти ввесь мій посуд? Що знайшов ти з усього посуду мого дому? Поклади тут перед твоїми братами і моїми братами, і хай розсудять між обома нами.
38Це мені двадцять літ, що я є з тобою. Твої вівці і твої кози не були без ягнят. Баранів твоїх овець я не зїв;
39вбитого звірем я тобі не приніс, я відшкодував сам вкрадене вдень і вкрадене вночі.
40В день я був палений спекою і морозом вночі, і сон відійшов від моїх очей.
41Цих мені двадцять літ, які я був у твоїм домі, я працював для тебе чотирнадцять літ за двох твоїх дочок, і шість літ за твоїх овець, і змінив ти мою зарплату десятьох ягниць.
42Якщо б не Бог мого батька Авраама був у мене і страх Ісаака, нині ж порожним відіслав би ти мене. Моє приниження і труд моїх рук побачив Бог, і оскаржив тебе вчора.
43Відповівши ж Лаван сказав Якову: Дочки, мої дочки, і сини мої сини, і скотина моя скотина, і все, що ти бачиш, є моїм і моїх дочок. Що сьогодні зроблю їм, чи їхнім дітям, яких породили?
44Тепер, отже, ходи завіщаймо завіт, я і ти, і буде свідком між мною і тобою. Сказав же йому: Ось немає з нами нікого, хай бачить Бог, свідок між мною і тобою.
45Взявши ж камінь Яків поставив його як стовп.
46Сказав же Яків своїм братам: Зберіть каміння. І зібрали каміння і зробили могилу, і поїли і попили там на могилі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою.
47І назвав її Лаван Могила свідчення, Яків же її назвав: Могила свідок.
48Сказав же Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, який я поклав між мною і тобою, свідчить ця могила, і свідчить цей стовп. Задля цього названо її імя: Могила свідчить,
49і Бачення, бо сказав: Хай бачить Бог між мною і тобою, бо розійшлися один від одного.
50Якщо упокориш моїх дочок, якщо візьмеш жінок над моїми дочками, гляди, немає нікого з нами.
51***
52Бо якщо і я не перейду до тебе, ані ти не перейдеш до мене поза цю могилу і цей стовп на зло,
53Бог Авраама і Бог Нахора судить між нами.
54І поклявся Яків за страхом свого батька Ісаака. І приніс Яків жертву на горі, і закликав своїх братів, і їли і пили і спали на горі.
55Вставши ж, Лаван вранці поцілував своїх синів і своїх дочок, і поблагословив їх, і повернувшись, Лаван пішов до свого місця.